У минулому літаючі дрони успішно і не дуже використовували не лише під час ведення війн, але й у цілком мирних сферах. А часом безпілотники й поготів відігравали абсолютно…
Видатного українського живописця, мистецтвознавця Миколу Бурачека впевнено можна назвати одним із найвидатніших майстрів українського пейзажу. Немає майже жодної області, де б не писав він свої етюди ― на Київщині й Харківщині, на Полтавщині й Поділлі, на Донбасі й під Вінницею, Черніговом і в Криму.
Народився він 16 березня 1871 року в місті Летичів у сім’ї поштового службовця. У ранньому віці не стало його батьків, тож лише завдяки допомозі родичів йому вдалося завершити навчання. На здібного учня звернув увагу вчитель гімназії Васьков, який навчався у Петербурзькій академії мистецтв разом із Тарасом Шевченком.
Довідково. У 1905‒1910 роках він був учнем Краківської академії образотворчих мистецтв (у класі Яна Станіславського), згодом у Парижі. Микола Бурачек став одним із засновників і викладачів Української академії мистецтв. Викладав у Київському інституті театрального мистецтва, від 1927-го — професор Харківського художнього інституту.
Найбільше художник відомий своїми пейзажами
Картини Бурачека відзначаються теплим ліричним настроєм, соковитістю барв, багатством кольору. Світлий живопис, прозорість, сонячне світло і загальна життєрадісність сприйняття, активне творче ставлення до життя, природи ― ось ті характерні риси, які приніс Микола Григорович в українське мистецтво.
Бурачек ― один із найвидатніших українських колористів, а також ― театральний художник, актор, громадський діяч і письменник. Велика заслуга належить йому і в розвитку українського мистецтвознавства. Власне, він став одним із перших його дослідників. Микола Григорович був знавцем життя і творчості Тараса Шевченка ― художника. Створив капітальну працю «Великий народний художник». Також його перу належить кілька монографій про творчість сучасних йому українських художників. Він написав багато статей і нарисів. Стиль літературних робіт Бурачека такий же вільний, світлий, як і мова його живописних творів.
До учнів Бурачек-педагог завжди знаходив індивідуальний підхід і мав з ними стійкий контакт. Михайло Дерегус, що навчався у нього, пригадує: «… Делікатність і чуйне ставлення Миколи Григоровича до молодих художників… Він учив усьому, з чого складається живопис, але нікого не вчив наслідувати його манери, ніколи силою майстерності не давив творчої індивідуальності учня, а, навпаки, розкриваючи її, всіляко намагався скерувати на належний шлях».
Особливо багато Микола Бурачек зробив для вивчення і популяризації творчості Тараса Шевченка
Йому вдалося розшукати велику кількість раніше невідомих творів Кобзаря, встановити їх належність пензлю Шевченка та зробити перший зведений каталог його художньої спадщини. Усе це відображено в праці «Великий народний художник».
В останнє десятиріччя свого життя Микола Бурачек поставив перед собою спеціальне завдання ― вивчення неба. «Дуже люблю я небо, ― казав митець. ― Воно для мене є основою тональності всієї картини, воно мусить жити разом із землею, яка виступає на фоні його своїми формами, предметами, рослинами. Я б’юся над небом, вишукую його тремтячі відтінки, величність хмар, прозорість і глибину…»
У 1930-ті художник оформив низку вистав, зокрема «Сорочинський ярмарок», «Маруся Чурай», «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Наталка Полтавка» тощо. А 1936-го відбулася персональна виставка Бурачека, після якої він отримав звання заслуженого діяча мистецтв. 1941 року відзначений званням заслуженого художника і цього року планував виставки у Львові, Тернополі й Кам’янці-Подільському. Але дорогою до Львова вагон з його картинами розбомблено, внаслідок чого багато полотен було пошкоджено.
Помер Микола Бурачек у Харкові 12 серпня 1942 року.
