Пошкодження можуть ускладнити переробку, зберігання й відвантаження нафти. У ніч на 11 листопада Сили оборони України завдали удару по одному…
Наш спеціальний кореспондент АрміяInform Сергій Жмурко, який наразі виконує обов’язки начальника мобільної пресгрупи ОТУ «Північ», поділився враженнями та розповів, що його спонукало пройти перший етап вакцинування від COVID-19.
З 27 лютого у військовому госпіталі міста Сєвєродонецьк розпочався процес щеплення військовослужбовців вакциною від COVID-19 Covishield, виробленої в Індії за ліцензією торговельної марки AstraZeneca. Першими цю процедуру пройшли військові медики шпиталю та військовослужбовці окремої медичної роти. Щодня у медзаклад у добровільному порядку доставляють військових частин підпорядкування ОТУ «Північ», які розташовані неподалік міста. Для вакцинації на передовій створені три мобільні медичні групи.
Готуючи матеріали, мобільна пресгрупа щоденно відвідує частини й підрозділи, зокрема ті, що виконують бойові завдання на передових позиціях. І я досить часто спілкуюсь з тими, хто добровільно вже отримав щеплення. Всі військові налаштовані оптимістично, у декого з них спостерігалось незначне підвищення температури. Вони розуміють: щеплення – необхідний крок, щоб вберегти здоров’я – своє, рідних і близьких.
Я на початку кампанії вакцинації був налаштований не брати у ній участі. Був у роздумах – робити щеплення чи ні? Але на мене вплинуло, мабуть, спілкування з тими, хто його вже отримав, і військовими медиками. За специфікою своєї професійної діяльності щоденно спілкуюсь з великою кількістю людей – військових і цивільних. Можливо, дехто з них на момент нашої зустрічі був уже хворим чи носієм хвороби, не усвідомлюючи, чи просто не знаючи або списуючи своє легке недомагання і дискомфорт на елементарну застуду чи ГРЗ.
Саме тому роздуми про це за кілька днів змусили змінити ставлення й долучитись до вакцинації. А ще у соцмережах прочитав допис давнього доброго знайомого, відомого журналіста, фронтового кореспондента Андрія Цаплієнка – молодого, здорового і тренованого чоловіка, про важкий перебіг хвороби і його стан після подолання критичної межі боротьби з нею. Слова Андрія – наче по мені проїхав танк. І особливо вразили його фото. Я дозрів!
І ось прибув у військовий госпіталь Сєвєродонецька. На вході фельдшер заміряв у мене температуру тіла. 36.6 – повний порядок!
Далі в окремому кабінеті заповнив спеціальну довідку «Інформаційну згоду на проведення щеплення», де вказав дані про відсутність хронічних захворювань та протипоказань. Там же лікар виміряла артеріальний тиск і пульс. Показання в нормі – 130/80/75.
Далі направляюсь у кабінет для щеплень. Медперсонал записав мої персональні дані, я їх перевірив і поставив підпис. Крім того, лікар поінформувала про наступну дату вакцинації – через 28 днів і ще раз проінструктувала, як себе поводити у разі погіршення самопочуття.
І ось найголовніше – процес вакцинації. Я напружився – з дитинства чомусь люди в білих халатах зі шприцом викликають певне занепокоєння. Але що робити – погодився, мушу тримати марку. Легким і ледь чутним рухом медсестра ввела вакцину, і я вийшов у коридор. За пів години залишив стіни військового госпіталю з полегшеним відчуттям і надією. Для мене це – певна перемога над своїми сумнівами і фобіями. Певен: сотні чоловіків саме так і думають, як і я до дня вакцинації.
Сподіваюсь, мої побоювання щодо негативних наслідків від щеплення виявляться марними.
Для довідки: За повідомленнями МОЗ України, отримана вакцина є розробкою Оксфордського університету та британсько-шведської компанії AstraZeneca, що виробляється на потужностях індійського виробника і має локальну торговельну назву Covishield (Ковішелд). Це векторна вакцина, у виробництві якої використовується безпечний для людини рекомбінантний аденовірус, який переносить елементи SARS-CoV-2. Введена вакцина змушує організм виробити імунітет, водночас не даючи хворобі розвиватися.
