Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
«Пробити коридор» у Придністров’я — одна з нав’язливих idée fixe російських військових експертів. Нині Молдова для РФ — один з найближчих непримиримих ворогів. Зокрема, розповідаючи про ситуацію, яка склалась в цій країні після президентських виборів, коли Мая Санду визначила європейський курс, російські «теоретики війни» вже пишуть сценарії боїв у Придністров’ї та вдалих операцій, які російські спецпризначенці та ВДВ проведуть проти України, «пробиваючи суходільний коридор до своїх миротворців».
ЧФ і ВДВ + «Калибры» — чи вистачить цього, щоб відрізати Бессарабію?
Одна з перших заяв нового президента Молдови була про необхідність виведення російських військових з території їхньої країни. Росіяни зразу ж дали зрозуміти: добровільно й цивілізовано вони не вийдуть з Придністров’я і навіть готові відновити «жевріючий» тут міжетнічний конфлікт чи розпочати бойову операцію проти України.
Заяви про «прорив у Придністров’я» з боку Чорного моря постійно лунають у російських ЗМІ. Днями відомий російський військовий експерт, редактор журналу «Арсенал Отечества» Алєксєй Лєонков у студії YouTube-каналу «Соловьев LIVE» відверто заявив: «…прямого сообщения с Приднестровьем нет. Но у нас все-таки есть Черноморский флот РФ и ВДВ. Плюс, у нас имеются „Калибры“. Это такая вещь, которая обеспечит и пробитие „коридора“, и огневое прикрытие».
Розповідаючи про ймовірний конфлікт, Лєонков заявляє, що все це «війна США проти РФ», а Придністров’я, зокрема, — частина плану Вашингтона зі створення навколо російських кордонів «джерел напруги». І що американці мають змусити українську армію воювати проти тамтешніх російських «миротворців».
За словами «експерта», у конфлікт, крім Молдови та України, ще мають втрутитися… Польща й Туреччина (?), («…но это произойдет лишь в том случае, если Москва не слишком оперативно отреагирует на попытку эскалации. Варшава и Анкара попытаются откусить от Приднестровья „кусок пирога“, если конфликт там будет развиваться по карабахскому сценарию») — це повна маячня. Ні Польща, ні Туреччина не мають жодних інтересів у Молдові, але на те в Росії й експерти, щоб плодити нісенітниці.
Росія ж, на переконання «теоретика бойових операцій», має діяти рішуче, як у Грузії у 2008-му: «…В этом случает Польша и Турция не станут выступать на стороне Украины и Молдавии, а только сделают заявления о «преувеличенной военной силе»…
Розповідаючи про примарні плани прориву суходільних коридорів і учасників конфлікту у Придністров’ї, Лєонков не врахував кілька моментів. Перший — чи здатні росіяни «пробити коридор»?
Найзручніше таку операцію здійснити в районі Дністровського лиману. Тут відстань від морського узбережжя і гирла Дністра з курортним селищем Затока й до кордону з Молдовою трохи більше ніж 50 кілометрів. На перший погляд, досить просто захопити два важливі об’єкти — мости, де лиман сполучається з морем у Затоці, і через Дністер у Маяках. Тоді фактично вся південно-західна Одещина (Бессарабія) будуть відрізані від решти України Дністровським лиманом (майже як Крим із Чонгаром і Перекопом).
Уздовж лиману йде досить непоганої якості автошлях «Затока — Старокозаче», яким подолати 50–60 кілометрів — завдання години часу. Саме так думають російські «теоретики», розповідаючи про «блискавичну операцію російських ВДВ під прикриттям Чорноморського флоту».
Невраховані «нюанси» й «фактори»
Проте, не вдаючись до певних нюансів, їхній план — нереальний. І в цьому є низка причин. Зокрема — Україна чудово розуміє, де у неї вразливі місця. Зрозуміло, ми не розкриватимемо деталей «Плану захисту цього району», проте він існує і реально відпрацьований «не на папері».
По-перше, у район Затоки, щоб захопити мости й висадити морський десант, росіянам ще потрібно підійти. Те, що ми прикриваємо це узбережжя — немає сумнівів. Є тут і відповідні засоби боротьби з повітряним десантом та системи ППО, тут дислокуються кілька підрозділів і з’єднань, здатних оперативно реагувати на подібні сценарії.
По-друге, оповідаючи про можливі сторони конфлікту в Придністров’ї, «експерт» не врахував фактор, що помітно впливає на ситуацію — сусідство країни НАТО й першого та надійного союзника Молдови — Румунії. Якщо в Молдови виникне конфлікт, Румунія завжди підтримає «сестру». Історично так склалось, що молдовани й румуни взагалі вважаються навіть не братнім, а одним народом. І розмови «експерта» про Варшаву й Анкару — повна дурня, адже тут є Бухарест. З великою ймовірністю Румунія підтримає і не лише дипломатично Молдову й Україну у випадку російської агресії проти них. Військового потенціалу цієї держави цілком достатньо, щоб надати допомогу у прикритті Чорного моря і узбережжя, де РФ плануватиме прорив коридору.
По-третє, не врахувавши «фактор Румунії», «експерт» забув про іншу важливу річ — наявність у цій країні військ США. Це американська військова база біля села Девеселу, де встановлено систему Aegis Ashore з пусковими установками Mk-41 і ракетами-перехоплювачами SM-3. Їхнє призначення не лише перехоплення балістичних ракет. Ці установки можна використати для запуску крилатих ракет «Томагавк».
Нещодавно США модернізували Aegis Ashore і розмістили в Румунії ще й найсучаснішу систему повітряної і протиракетної оборони THAAD. (щоправда, після закінчення модернізації перекинули її назад до ФРН, але це показало, що США і НАТО можуть блискавично перекидати їх у Румунію). У Девеселу також розміщені близько 1000 американських і румунських військових для посилення східного флангу Альянсу.
Крім того, з початку 2021-го ВПС США розмістили безпілотники MQ-9 Reaper і близько 90 військовослужбовців на 71-й авіабазі в Кимпія-Турзій у Румунії для проведення розвідувальних і спостережних місій на підтримку операцій НАТО. Раніше ці БПЛА базувались у Польщі й у Румунію перекидалися лише на короткий час.
MQ-9 Reaper — досить грізна зброя класу безпілотних літальних апаратів середньої висотності й великої тривалості польоту. Їх широко застосовували американці для точкових ударів по цілях в Афганістані, Іраку й Сирії. Дрон може летіти на дальність до 2 тис. км і нести 1,7 тонни корисного навантаження, включаючи керовані ракети, авіабомби на зовнішніх підвісках. Він оснащений бортовою оптико-електронною і радіоелектронною розвідувальною апаратурою. До речі, від румунської авіабази Кимпія-Турзій до окупованого Криму — всього 680 кілометрів.
Крім того, неподалік румунського міста Констанца розташована база Кампу-Мідія, якою користуються військові США і НАТО. Тут постійно проводять міжнародні навчання. Розташування поблизу міжнародного аеропорту імені Михаїла Когелничану, яким користується натовська авіація, дозволяє оперативно перекинути сюди необхідні сили й засоби.
Так було і в листопаді торік, коли військові США провели в Румунії стрільби з реактивних систем залпового вогню дальньої дії. Попередньо на румунський полігон з Німеччини перекинули установки РСЗВ дальньої дії HIMARS («Хаймарс»). Вони стріляють ракетами на дальність до 300 км (до Затоки всього 250, а до окупованого Криму трохи більше ніж 300 км). Після румунсько-американських навчань Rapid Falcon («Швидкий сокіл») американські установки повернулись у ФРН, але військові США успішно відпрацювали питання миттєвого перекидання комплексів і здійснення залпів у певні райони.
Наостанок варто згадати про бойові кораблі США, які останнім часом майже постійно перебувають у Чорному морі й у безпосередній близькості до регіону. Озброєння багатьох з них достатнє, щоб надати необхідне прикриття й підтримку Україні у разі чергової російської агресії. А якщо в конфлікт доведеться вступити Румунії, то як країну НАТО її зобов’язані підтримати союзники. І ці «убивчі» фактори варто врахувати російським «яструбам», розповідаючи про «блискавичний прорив коридору»…
