Упродовж цього періоду новобранець проходить не лише фізичне тренування, а й внутрішнє становлення — вчиться діяти в колективі, працювати під тиском, приймати відповідальність і мислити як воїн….
До Дня закоханих АрміяІнформ продовжує серію матеріалів про фронтові сім’ї. Вашій увазі пропонуємо історію кохання військового подружжя Надії та Юрія, які служать в окремій механізованій бригаді імені короля Данила.
Надія вперше поїхала на передову волонтером у 2014 році. Пізніше стала бійцем і парамедиком тактичної групи «Сапсан» добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Її чоловік Юрій — з 2015-го на передніх лініях оборони. Познайомилися вони на шахті «Бутівка-Донецька». Потім закохані зустрілися в рідному Івано-Франківську, коли Юрій зазнав першого осколкового поранення. Відтоді вони нерозлучні.
Пропозиція руки і серця Надії надійшла в «сірій зоні» селища Жованка. Вона із задоволенням згадує той день:
— Ми готувалися до мого дня народження. Раптом за святковим столом Юра піднімається. Думала, про кохання говоритиме. А він приніс блакитну лілію — я ж обожнюю лілії, особливо блакитні. Де він знайшов саме таку квітку? Потім усі встають, вмикають романтичну музику, хтось знімає на телефон. Я не розумію, що відбувається, а Юрко стає на коліно і каже: «Виходь за мене!». Я розплакалася і, звісно, сказала «Так».
Цікавою була підготовка Юрія до освідчення. Чоловік тричі їздив до міста Торецьк, щоб обрати «саме ту» обручку.
— Юрко довго збирав гроші на обручку. Тоді ми отримували від держави п’ятсот гривень на місяць — сума допомоги добровольцям від Івано-Франківської області. Розмір каблучки допомогли визначити побратими — корочок від пляшки обрізали і приміряли мені на пальці. «Надю, у тебе пальці товсті, не заважають стріляти?» — жартували вони. Я все думала про свої пальці, не розуміла, що ціла спецоперація відбувається, — згадує Надія.
Жінка каже: її чоловік — романтик. Якщо вони разом не виходять на виконання завдань за призначенням, Юрій завжди повертається з букетом польових квітів.
Про те, як поєднувати службу й кохання, Надія відповідає так: «Моє завдання — бути професіоналом, не відставати від чоловіків. Звісно, переживаю за нього, коли він на завданні, чекаю. Намагаємося жити в умовах, які склалися, а не шукати зручного часу».
До Дня закоханих подружжя бажає всім «…радіти життю і тому, що є сьогодні. Безумовно, закохуйтесь, будьте коханими, а у слові «кохання» знаходьте й відкривайте щось особливе для себе».
Підготувала Анна Гудзь
