Діалектичний матеріалізм — наука не для тих, хто має слабкі нерви. Ну хоча б узяти для прикладу таку категорію діалектики, як причинно-наслідкові зв’язки.
…Німець Карл Маркс у ХIХ столітті, пишучи переважно на кухні безсмертні філософсько-економічні твори, заронив у класову свідомість германського робітничого класу примарно-ідеалістичну ідею світової пролетарської революції.
…Росіянин Володимир Ленін, дворянин за походженням і дуже далекий від робочої совкової лопати, сидячи практично безвилазно в Європі, таки докопався до тих «причин та висновків», які зробив у своєму кабінетному вченні його неголений навчитель і тихий баламут народного спокою. І у жовтні 1917-го здійснив на практиці, вже як діалектичний наслідок і водночас реквієм пам’яті по Карлуші, оту вимріяну за часів еміграції пролетарську революцію. На щастя, тільки в одній окремо взятій на той час країні — Росії царській…
Хоча «Аврора», як провісниця нової ери в історії людства, зі своїм ексклюзивним почином — холостим пострілом по Зимовому палацу, аж ніяк не була тої жовтневої ночі оригінальною.
Аннали історії ретельно замовчують той факт, що у роки першої російської революції п’яна матросня вже раз мала прецедент пальби здуру по Зимовому… І зарядом бойовим!.. Після чого лякливий і не дуже тямущий, за свідченням його соратників, на голову Миколка II назавжди здимів зі своєї петербурзької резиденції і грунтовно оселився разом з сановитою сім’єю неподалік, у Царському селі…
І хоча жовтневий заколот з його скромними й невибагливими до матеріальних благ робітничо-селянськими вождями давно канув у літу, причинно-наслідкові зв’язки в усій діалектичній красі й невідворотності продовжують і далі дивувати обивателя.
…Старожили Кремля досі впевнені, що не потрібно було пригрівати на російських теренах такого токсичного політичного діяча-емігранта, як Віктор Янукович. Невгасима любов цього персонажа до розкоші та його фараонські замашки дуже негативно вплинули на оточення…
Не минуло і шести років, як, на своє нещастя, вірус будівництва грандіозних заміських палаців-замків підхопив і сам довічний очільник Кремля — Володимир Путін.
І це ж треба! Такий, здавалося б, скромний з виду чоловік… Тільки в піджаку й ще у борцівській куртці та в синіх до неї трусах його росіяни і бачили.
А тут — на тобі!
Якийсь недоотруєний опозиціонер-викривач Олексій Навальний нахабно і підступно підсунув свиню!..
Росія вже два тижні із роззявленим ротом тільки те й робить, що зиріє у медіа на «палац Путіна» в Геленджику… Із численними — залами-вітальнями, спальнями-манежами, триярусними саунами, будуарами, барами, з більярдними і з кальянними кімнатами та стриптиз-куточками, з казино та… персональними сортирами…
І все це «хазяйство»… із оранжереями, хокейними майданчиками, чайними будиночками, церквою… розміщено на кількох сотнях гектарів приморської землі. Сама ж площа палацу нараховує до 18 тисяч квадратних метрів… За скромними оцінками ріелтерів, такий Путінський «Версаль» тягне на 100 мільярдів російських рублів!
Щоправда, Володимир Володимирович, як досвідчений і бувалий у бувальцях політик, теж по слово до кишені президентського піджака не лізе. Як він каже: «то все не моє…» Позаяк палац у Геленджику будували і утримують коштом двох державних компаній — «Роснафти» і «Транснафти»… І то вже, як кажуть, геморой не його, тобто — Володимира Володимировича, а його найближчих друзів — Ігоря Сеченова й Миколи Токарєва…
Може, воно і справді так… Але ті ж мудрі аксакали Кремля між собою, застерігаючи гаранта, подейкують, що Вікторову Федоровичу з його Межигір’я хоч було куди тікати від власного пограбованого народу… А куди напрямить свої стопи, цікаво, Володимир Володимирович?
На Донбасі — війна, у Криму — проблеми з водою, а в самому Межигір’ї позалишались від Віктора-Тутанхамона тільки самі страуси та ще, якщо вірити охоронцям, пара ослів…
От і не вір тепер після всього у фатум причинно-наслідкових зв’язків… Геморой на всю голову собі точно заробиш…
І палац з фаянсовим унітазом із золотою облямовочкою від тої хвороби навряд чи допоможе…
Капут, словом!..
Начальник кореспондентської мережі СП Йозеф Швейк-правнук, також бравий вояк і вірний побратим рядового Чонкіна
