Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Уже понад 35 років біля операційного столу бореться за людські життя заслужений лікар України, Народний Герой України, провідний травматолог Військово-медичного клінічного центру Північного регіону полковник медичної служби у відставці Олександр Бородай. Нещодавно Олександр Леонідович вийшов на заслужений відпочинок, зняв військовий однострій, проте не білий халат. Улюбленої справи медик не покинув. Він і далі продовжує робите те, що вміє найкраще за все – рятувати життя.
Спочатку був Афганістан
Розпочав військову службу Олександр Леонідович у 1983 році після закінчення Військово-медичного факультету при Саратовському медінституті. За розподілом потрапив у один із танкових полків під Новосибірськом. Перші навики бойової хірургії набув у 1986-му в Баграмському медсанбаті, що в Афганістані.
– Через пів року з Баграма мене перевели в Кабул ординатором травматологічного відділення Центрального військового госпіталю 40-ї армії, де я був до 1989-го, − пригадує Олександр Бородай. – Запам’яталося, що першу операцію я ще асистував, а вже наступні проводив сам. Доводилося одразу біля операційного столу набувати досвіду в рятуванні хлопців після підриву чи кульових поранень. Мій перший пацієнт підірвався на міні, йому відірвало кінцівку. Життя йому вдалося врятувати. У цілому тоді провів понад 400 операцій різної складності.
Саме перший досвід бойової хірургії Олександр Леонідович здобув у довготривалому відрядженні до Афганістану. Тоді він ще не знав, що згодом набуті знання й практика знадобляться у рідній Україні.
Із 1989-го по 1992-й Олександр Бородай вдосконалював знання з хірургії на факультеті керівного медичного складу Військово-медичної академії у Ленінграді. Після випуску відмовився від розподілу і наполіг, аби його вивели в розпорядження Міністра оборони України. Вже в Україні його призначили старшим ординатором Харківського базового військового госпіталю. Пізніше він навчався в кількох провідних українських і закордонних медичних вишах. Також першим у військовій медицині північно-східної України впровадив й практикував ендопротезування кульшового суглоба. Його успіхи швидко підхопили й використовували інші медики.
Згодом, завдяки досвіду і професіоналізму в травматології, Олександр Бородай очолив відділення, а потім – клініку ушкоджень Військово-медичного клінічного центру Північного регіону, що в Харкові.
Війна на Сході
Із початком бойових дій на сході України, Харківщина, як прифронтова область, однією з перших прийняла поранених воїнів – понад 60 відсотків із травмами кінцівок. Їх невідкладно направляли саме в клініку ушкоджень.
Тоді багато лікарів клініки не мали практичного досвіду оперування постраждалих унаслідок підривів чи інших поранень кінцівок. Лише медики з досвідом служби в Афганістані, Ліберії чи Косово знали, як оперативно діяти в таких ситуаціях. Серед них – і досвідчений провідний травматолог Олександр Бородай, який взяв на себе основну частину оперативних втручань.
– Найбільше вкарбувався у пам’ять період, коли сталися трагічні події під Іловайськом. До нас тоді щоденно надходило багато поранених. За добу виконували до 60 операцій, деякі тривали по 4−6 годин. Оперував не один, однак найважчих брав собі. У перервах між втручанням спали по 3−4 години на добу в кабінетах. Нікого на службі не тримали, але додому ніхто не йшов, − пригадує Олександр Бородай. – Справді, досвід набутий в Афганістані, дуже допоміг. Я не вперше оперував бойові поранення. Намагався підказувати й допомагати молодим колегам. Також широко застосовували сучасні апарати зовнішньої фіксації, ВАК-пов’язки в пораненнях кінцівок, що сукупно суттєво покращило терміни й результати лікування.
Щороку Олександр Бородай проводив по 150−200 операцій, рятуючи життя та здоров’я українських воїнів. Окрім цього, військовий лікар за плечима має кілька ротацій у район проведення АТО/ООС. Як провідний хірург Олександр Леонідович оперував постраждалих у мобільному шпиталі. Чи не щодня виїжджав до Попасної, Бахмута, Торецька, Світлодарська, інших прифронтових міст, де проводив оперативні втручання, організовував евакуацію поранених на мирну територію. Понад тисяча пацієнтів і донині дякують військовому лікарю за врятоване життя чи збережені кінцівки.
Професійна діяльність
Олександр Бородай постійно веде кропітку роботу з удосконалення допомоги пораненим, поглиблено вивчає тематику вогнепальних поранень. Він став автором понад 30 статей в галузі медицини, постійно бере участь у всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях. Та й сам проводить заняття і семінари з цивільними лікарями, читає лекції з бойової патології.
У 2014-му Олександру Бородаю присвоєне звання «Заслужений лікар України», а наступного року нагороджено орденом «Народний Герой України».Також його прізвище занесене до книжного видання «Почесні імена України. Еліта Держави». Від оборонного відомства Олександр Леонідович отримав орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеню та медаль «За військову службу Україні».
Олександр Бородай продовжує професійну діяльність у системі військової медицини. Його призначено начальником травматологічного кабінету клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Військово-медичного клінічного центру Північного регіону. Як зазначає військовий медик, його здобутки – це не нагороди чи почесні звання, а щирі слова вдячності, які він чує від пацієнтів. У цьому основна сутність його покликання – рятувати людські життя.
