Невелика група офіцерів й аналітиків поставила під сумнів домінуючу доктрину важких літаків і довела, що майбутнє повітряних боїв — за маневреними, швидкими та порівняно недорогими машинами….
У День Збройних Сил України командир першої радіотехнічної бригади Повітряного командування «Захід» підполковник Сергій Симітко отримав від Президента України стрічку з почесним найменуванням «Перша Галицько-Волинська радіотехнічна бригада». Нині прапор з’єднання та стрічку зберігають у штабі бригади на Львівщині.
– Стрічку з почесним найменуванням я отримував під час урочистостей біля Маріїнського палацу в Києві з відчуттям гордості за бригаду, поваги до людей, які в ній служать, – розповідає підполковник Сергій Симітко. – Наше з’єднання заслужило це почесне найменування. Головне завдання частини – охорона повітряних кордонів Заходу України. За допомогою радіолокаційних станцій виявляємо об’єкти в повітрі ще до того, як вони перетнуть державний кордон, розпізнаємо та супроводжуємо їх. Наприклад, цього року ми виявили понад 76 тисяч об’єктів у повітрі. Цілодобово кожної секунди на моніторах оперативних чергових на пунктах управління бригади одночасно відображається близько 40 повітряних об’єктів. Усі літальні апарати рухаються, як правило, з високою швидкістю. І будь-коли з-поміж них може виявитися об’єкт, який становить загрозу удару з повітря. Кожний наш оперативний черговий завжди готовий професійно й морально до дій у такій ситуації.
Підрозділи з’єднання розташовані в різних куточках семи областей Заходу України. Протяжність кордонів у зоні відповідальності сягає близько двох тисяч кілометрів. У регіоні є чимало надважливих об’єктів цивільної й військової інфраструктури, які потребують особливої уваги. РЛС, пункти управління, чергові бойові обслуги цілодобово несуть бойове чергування в системі ППО України. Щодня близько трьохсот фахівців заступають на варту нашого неба.
Перша Галицько-Волинська радіотехнічна бригада охороняє не лише небо Західної України. Від початку війни на Сході країни її підрозділи несуть бойове чергування в районі проведення АТО/ООС. Там локаторники роблять ту ж роботу, що й на Заході – пильнують ситуацію в небі над українською землею.
На жаль, не обійшлося без бойової втрати. 10 лютого 2015-го унаслідок артобстрілу загинув військовослужбовець бригади старший сержант Михайло Іллящук – начальник радіостанції радіолокаційного взводу, що ніс бойове чергування поблизу Краматорського аеродрому.
…Почесне найменування «Перша Галицько-Волинська радіотехнічна бригада» до вподоби всім військовим у з’єднанні.
– Звісно, ми обрали його невипадково, – розповідає т.в.о. заступника комбрига з морально-психологічного забезпечення майор Анастасія Данчевська. – Це найменування асоціюється з Галицько-Волинським князівством, утвореним наприкінці дванадцятого століття на землях, де нині несуть службу підрозділи бригади. Галицько-Волинська держава, на думку Михайла Грушевського, стала спадкоємицею Київської Русі, вижила в боротьбі з монгольським нашестям. Це гарна назва, яка додає сил і мотивації військовим.
Отримала бригада й дещо інше, що робить її сильнішою і завзятішою.
– Ми збільшуємо кількість підрозділів, які несуть бойове чергування в системі протиповітряної оборони країни, – розповідає командир бригади підполковник Сергій Симітко. – Також отримуємо нові зразки озброєння – сучасні РЛС українського виробництва. Це ефективна й надійна техніка, виробники якої завжди на зв’язку, готові відповісти на запитання щодо її роботи та обслуговування. Це додає нових спроможностей підрозділам, дозволяє краще контролювати ситуацію в рідному небі.
