Нове середовище, незнайомий розпорядок, десятки запитань про службу, документи, здоров’я, фінанси чи родину — усе це може створювати додаткову напругу…
Почесні найменування пов’язують сучасні військові підрозділи з видатними діячами, місцевостями чи подіями української історії.
Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія.
28 липня 2023 року Президент України присвоїв 66-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України почесне найменування «імені князя Мстислава Хороброго».
Мстислав Володимирович (бл. 983 – 1036) — князь тмутороканський і чернігівський. Він був другим із десяти синів Володимира Великого. Його уділом (центром, яким він управляв у молодому віці) була Тмуторокань — місто на Десні між Остром і Черніговом. Імперська росія в XVIII столітті викрала з історії України Тмутараканське князівство і помістила його на Таманський півострів, бо хотіла анексувати землі північного Кавказу. Молодий і рішучий князь, який увійшов в історію під прозвищем Хоробрий, проводив активну політику розширення своїх володінь. Так, 1022 року він переміг косогів — плем’я, що в XI столітті жило в середній течії р. Псел (про це свідчать дані топонімії).
У 1024-му Мстислав пробував захопити владу у Києві та стати очільником Київської Русі, але підійшовши до міста та отримавши відмову віча, не наважився взяти його в облогу. У результаті мусив воювати зі своїм братом Ярославом Мудрим під містом Лиственом (тепер — село Малий Листвен Чернігівського району), перемігши якого домовився з ним про поділ влади: Ярослав отримав правобережжя Дніпра з Києвом, а Мстислав — лівобережжя, де вирішив зробити своєю столицею Чернігів.
Відтоді понад десятиліття в Київській Русі був дуумвірат — співправління країною двох князів. Брати більше не воювали між собою, натомість неодноразово здійснювали спільні походи проти ворогів.
Правління Мстислава Хороброго ознаменувалося бурхливим розвитком усіх сфер духовного й економічного життя Чернігова, стало початком його «Золотої доби». Бурхливо розвивалося мистецтво й ремесла, велися літописи, виник власний чернігівський архітектурний стиль, було збудовано чудові споруди, деякі з них збереглися до наших днів. У період свого розквіту Чернігів став одним із найбільших міст Європи, його укріплена площа перевищувала два квадратних кілометри, а населення становило майже 25 тисяч людей. Чернігівські купці подорожували всією Європою, їх можна було зустріти навіть у Лондоні. Після себе Мстислав залишив закладений у 1030 році величний Спасо-Преображенський собор — головну культову споруду князівства.
Місцем формування 66 ОМБр є території Остерщини, що через тисячоліття пов’язує бригаду з Мстиславом Хоробрим. Зокрема, це відображено й у геральдиці — одним з елементів нарукавного знака є срібна емблема у вигляді схрещених між собою стріли та шаблі, які вказують на місце формування військової частини на остерських землях.
