На тому, що обсяг контрактування виробництва НРК має суттєво зрости порівняно з минулорічним, наголосив під час Ставки наприкінці квітня Президент України та Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський….
У російської війни проти України є тисячі злочинів. Але за кожним із них стоять не безликі «військові», а конкретні люди.
Одне з таких імен — Кушхов Аліхан Арсенович.
Слідчі Головного управління Національної поліції у Миколаївській області встановили особу російського військовослужбовця, який під час окупації катував цивільного мешканця на Миколаївщині. Йому повідомили про підозру у порушенні законів та звичаїв війни — стаття 438 Кримінального кодексу України.
Детальне досьє на нелюда оприлюднила Книга катів українського народу.
І тепер його ім’я офіційно вписане до списку тих, кого Україна шукає, щоб притягнути до відповідальності.
Бо війна має обличчя. І воно запам’ятовується.
Кат із Нальчика
Кушхов Аліхан Арсенович, 1992 року народження, громадянин російської федерації, уродженець Нальчика Кабардино-Балкарської республіки.
На момент вчинення злочину він обіймав посаду командира відділення 2-го розвідувального взводу 1-ї розвідувальної роти 205-ї окремої мотострілецької козачої бригади зс рф (в/ч 74814, Будьонівськ, Ставропольський край), яка входить до складу 49-ї загальновійськової армії Південного військового округу.
Його звання — молодший сержант. Його позивний — «Аліхан».
Саме під цим позивним він віддавав накази, бив людей і запускав струм через людське тіло.
Шість діб у камері без води
З 20 березня по 11 листопада 2022 року село Павлівка Баштанського району Миколаївської області перебувало під окупацією російських військ.
4 серпня 2022 року близько 15:00 до будинку одного з місцевих жителів під’їхала група російських військових. Серед них був і Кушхов.
Чоловікові наказали сісти в машину і поїхати з ними. Він розумів: відмова може коштувати життя.
Його відвезли до приміщення відділення поліції №2 Баштанського районного відділення поліції у Снігурівці, яке окупанти перетворили на імпровізовану катівню.
Там потерпілого замкнули у камері.
Шість діб. Без ліжка. Без туалету. Без води. Без їжі.
Це було не утримання. Це було навмисне приниження.
Батіг, кийок і металевий прут
У день затримання Кушхов вивів чоловіка до іншого приміщення.
Там уже чекав ще один російський військовий.
Вони почали допит.
Їх цікавило одне — хто з місцевих служив в АТО, хто має проукраїнські погляди, хто передає інформацію Збройним Силам України.
Коли відповіді не задовольнили катів, почалися тортури.
Кушхов:
- бив потерпілого батогом по спині
- наносив удари гумовим кийком по руках, ногах та спині
- щонайменше десять разів ударив металевим прутом.
Це був не «допит». Це було навмисне фізичне знищення людини.
Катування струмом
Через три дні Кушхов знову вивів чоловіка на допит.
Цього разу методи стали ще жорстокішими.
Він вклав у руки потерпілого два оголені дроти, під’єднані до магнето — генератора змінного струму.
Кат пояснив правила:
він ставитиме питання, а якщо відповідь затримуватиметься — він подаватиме струм.
Кушхов кілька разів прокрутив ручку пристрою.
Електричний розряд проходив через тіло людини.
Так окупант намагався «отримати інформацію».
Шоста доба
10 серпня 2022 року потерпілого звільнили.
Після шести днів катувань, голоду, побоїв і електричного струму.
Це один із тих випадків, коли людина вижила.
Але таких історій на окупованих територіях — сотні.
Друга підозра
Кушхову вже повідомили про підозру у жорстокому поводженні з цивільним населенням та інших порушеннях законів і звичаїв війни, вчинених за попередньою змовою групою осіб.
Його дії кваліфікуються за:
- ч. 2 ст. 28 КК України — вчинення злочину групою осіб
- ч. 1 ст. 438 КК України — порушення законів та звичаїв війни
За нормами Римського статуту Міжнародного кримінального суду ці дії є воєнними злочинами:
- катування
- нелюдське поводження з цивільною особою
- незаконне позбавлення волі під час збройного конфлікту.
Це вже друга підозра, оголошена Кушхову.
Першу він отримав у 2024 році — за знущання над цивільним в одному з сіл Снігурівської громади.
І це лише ті злочини, які вдалося задокументувати.
Війна пам’ятає імена
росія намагається сховати свої злочини за формулюванням «невідомі військові».
Україна робить протилежне. Вона називає імена.
Бо кожен кат має:
- ім’я
- звання
- підрозділ
- позивний.
І кожен із них повинен знати: час не стирає воєнні злочини. Де б вони не ховалися — у росії, на окупованих територіях, або за кордоном — їхні імена вже є у матеріалах слідства. І рано чи пізно кожне з них перетвориться на вирок.
