Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
Більшість зіткнень, де найактивніше застосовували сили НАТО, відбувалися на Близькому Сході – і найчастіше в містах.
Як ми вже неодноразово згадували, міський бій – один із найскладніших. У його умовах основний тягар несуть штурмові групи. Артилерія, танки й авіація виконують роль вогневої підтримки. Причому танки в міських умовах дуже уразливі, застосування артилерії з великих відстаней загрожує ударом по своїх, а авіація найчастіше безсила – коли бої йдуть всередині приміщень.
У військовій літературі Заходу бої в місті розглядають на тактичному рівні не батальйону або роти, а саме на мікрорівні: взвод, відділення, ланка. Тому аналітики НАТО на перше місце виводять індивідуальну підготовку кожного бійця.
Важкі втрати росіян під час боїв у Грозному і американців у Могадішо мало що навчили Захід. Штурм і зачистка приміщень донедавна залишалася у них на рівні 1944-го: «Кидайте гранати. Коли вони вибухнуть, уривайтеся в кімнату і поливайте все вогнем із автомата», – йдеться у бойовому статуті піхоти США з ведення бою в населених пунктах (1993 рік).
Ситуації, з якими НАТО зіткнулася у містах Іраку і Афганістану у 2000-х, змусили солдатів звернутися до досвіду спецпризначенців. Під час другої битви за Фаллуджу (2004 р.) американські морпіхи взяли місто звичним способом, в дусі Другої світової, що призвело до безлічі жертв серед мирного населення і абсолютно неймовірної витрати боєкомлекту.
Тактика боїв у місті потребує відпрацювання колективних дій
Нагадаю – після провалу операції зі звільнення заручників під час Мюнхенської олімпіади 1972 року в Європі створили кілька підрозділів, які вміють швидко брати під контроль будівлі, знешкоджувати терористів і рятувати заручників. Британська SAS, американські «Дельта» і DEVGRU, німецька GSG 9 – вони активно розвивалися і обмінювалися досвідом останні десятиліття.
На перше місце в навчанні тактиці ближнього бою нині відводять влучній стрільбі. Як кажуть інструктори американських спецпризначенців, «Головне – влучати. Вас на курсі відрахують з підрозділу, якщо ви двічі схибите. А в бою ви загинете».
Змінився і підхід до вишколу солдат. Якщо раніше в армії США той, хто погано показав себе в тирі, бігав зайву пару миль, то тепер під час підготовки до боїв у місті інструктори уважно шукають причини помилок. Враховується все – концентрація, дихання, положення тіла.
Другий напрямок тренувань – розуміння того, як треба поводитись у міській забудові. Інструктори невтомно повторюють: найголовніше – кути й поле огляду. Із тактичної точки зору будь-яка будівля складається з безлічі кутів. Успішні дії вимагають максимального використання укриттів, які вони дають, при мінімізації загроз (коли дивишся у сторони). Займати укриття і оцінювати поле огляду навчають на індивідуальному рівні, але фактично солдати НАТО освоюють стандартний набір поз і навичок поводження зі зброєю – насамперед із пістолетом, який в умовах швидкоплинних вогневих контактів буває краще автомата або штурмової гвинтівки.
На третьому місці – відпрацювання злагодженості групи.
Тактика боїв у місті потребує відпрацювання колективних дій на рівні відділення (8-12 осіб), і, особливо, ланки (3-4 особи). У місті доводиться мати справу з великою кількістю горизонтальних, вертикальних, зовнішніх, внутрішніх та підземних локацій.
Особливість боїв у будівлях – множинність загроз
Звідси випливають дві проблеми. По-перше, кожен будинок і сходи «розщеплюють» війська на окремі ланки, що ускладнює тактичні маневри. Це робить майже неможливим централізоване керування боєм, змушує солдатів бути готовими до будь-якої ролі – від кулеметника і командира до санінструктора. Одночасно в закритих приміщеннях військові змушені перебувати в небезпечній близькості один до одного – ризикуючи зіткнутися і поранити напарників «дружнім вогнем». До речі, за оцінками російських військових, під час боїв у Грозному значна частина втрат припадала на «дружній вогонь».
Особливістю боїв у будівлях є множинність загроз. У численних приміщеннях можуть ховатися міни, вороги, заручники, «живі бомби» – терористи-смертники.
Підвали, горища, переходи, пробиті стіни між окремими квартирами, навіть шафи приховують небезпеку. Входячи у кожен будинок і кімнату, штурмова група має одразу оцінити кількість і якість загроз, розкласти їх за ступенем важливості й розподілити завдання між солдатами. Робити це треба за лічені секунди. Якщо члени групи не навчаться розуміти один одного з півслова, дорогоцінний час втрачатимуть на розмови й штурм будівлі ризикує провалитися. І саме на навчання такій координації, націлена групова підготовка.
У цілому операція у місті має наступні етапи:
- просування і захоплення ключових пунктів об’єкта;
- перегрупування сил і утримання зайнятих раніше позицій;
- оволодіння ключовими пунктами об’єкта, зайнятими противником;
- остаточне захоплення об’єкту в повному обсязі – зачистка;
- перегрупування сил для утримання об’єкту;
- забезпечення раннього попередження і формування зовнішнього периметра оборони об’єкту.
(Далі буде)
