Про все це та інше кореспондентка АрміяInform запитала в начальника Управління гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України Діани Копаниці. За останні три…
Новий людиноцентричний принцип управління, що гарантує військовослужбовцям рівні можливості та враховує їхні потреби, має змінити застарілі управлінські підходи, які досі застосовують командири в українському війську. В основу системи управління персоналом, яка діє в арміях держав-членів НАТО, покладено принцип рівних прав і можливостей – усі військові, незалежно від статі, національності, віросповідання, сімейного стану чи певних індивідуальних особливостей, можуть реалізовувати свої гарантовані права, свободи та потреби у повному обсязі. Запровадження такого підходу в кадровій роботі у Збройних Силах не тільки втримає людей у війську, а й підвищить їхню мотивацію до професійного і кар’єрного зростання. Про це радниця Головнокомандувача ЗС України з гендерних питань Вікторія Арнаутова заявила в Дніпрі під час семінару з рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків у ЗСУ та інших ключових напрямів демократичного контролю над військовою організацією країни.
Гендер – це не про стать, а радше про потреби людини у соціумі
Впровадження гендерної рівності в ЗС України є одним із принципів Організації з безпеки та співробітництва в Європі. Забезпечення принципів рівних прав та можливостей є обов’язковим кроком на шляху України до євроатлантичної інтеграції. Тому Координатор проєктів ОБСЄ спільно з Міноборони України ініціювали низку тематичних семінарів.
В експертному колі військовослужбовці частин гарнізону, представники ОБСЄ в Україні, офіцери та працівники оборонного відомства, Генерального штабу ЗС України, Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, національні експерти з демократичного контролю і гендерної рівності обговорили переваги та виклики гендерної інтеграції у ЗСУ.
Як зазначає Вікторія Арнаутова, обізнаність і розуміння командирами принципів гендерної рівності насамперед навчає їх ставити у центр уваги людину і її потреби. З цього починається нова концепція кадрового менеджменту. Адже кожен військовий має власні потреби та мотивації.
«Гендерний підхід, це підхід, що враховує потреби людей. Тобто перед тим, як керівник ухвалює рішення, він має проаналізувати та передбачити його наслідки для людей усіх категорій. Це жінки, чоловіки і військові з особливими потребами, також це цивільні працівники ЗСУ. Іноді командирське рішення ставить певну категорію у нерівні умови.
Виникає запитання: чому військовослужбовці звільняються зі служби? Існує багато викликів – ми сьомий рік воюємо, є певне психологічне виснаження. Виходячи з аналізу проблем, які порушують самі військові, ми бачимо, що майже в усіх видах забезпечення є значні прогалини, а потреби людей не враховують. Гендерний підхід навчає керівників ставити у центр уваги людину і її потреби. Цей людиноцентричний принцип працює в усіх арміях НАТО, про це неодноразово говорив Головнокомандувач Збройних Сил Руслан Хомчак.
Наше завдання тепер – інституціоналізувати цю політику, створити гендерний підрозділ. Уже створюється мережа радників – низка штатних посад при командуваннях видів та родів військ, будуть і позаштатні радники. Вони формуватимуть гендерний інструментарій. За кожним напрямком ми аналізуємо проблематику, яка турбує військовослужбовців, готуємо рекомендації для покращення ситуації.
Коли розглядаємо відповіді військових щодо причин їхнього рішення про звільнення, то бачимо, що якби була змога за допомогою гендерного підходу вчасно скоригувати відношення до потреб військовослужбовців, то не було б такої кількості людей, які залишають службу», – каже Вікторія Арнаутова.
Українське законодавство дискримінує військових-чоловіків
Попри усталені в суспільстві уяви про гендерну нерівність, за якими жінка має менші можливості реалізувати свої права, в українському війську ситуація дещо інша. Виявляється, що виходячи з нормативно-правової точки зору українські військовослужбовці-чоловіки мають менше прав, ніж жінки-військові, які служать на аналогічних посадах і мають таке ж коло посадових обов’язків та рівнозначну грошову винагороду.
Старший офіцер відділу міжнародного права відділу правового забезпечення ГШ ЗСУ капітан юстиції Інна Заворотько пояснює це тим, що законодавець переніс багато радянської спадщини в українське законодавство.
«Наразі норми, які містяться в Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», у Положенні «Про проходження громадянами України військової служби» більш дискримінаційні щодо чоловіків, ніж до жінок. І говоримо не про реалізацію, а лише про те, як це юридично закріплено. Це є наслідок підвищеної уваги, яка приділялася охороні материнства й дитинства. Як на мене, найяскравішим прикладом цього є можливість у жінки-військовослужбовця звільнитися зі служби під час особливого періоду, якщо вона має дитину до 18 років. Очевидно, що такої норми для військовослужбовців-чоловіків немає, і це питання проблемне з точки зору соціальної справедливості між чоловіком та жінкою, які служать в одному підрозділі та мають однакові базові позиції – дітей однакового віку, рівнозначні посади», – зазначає Інна Заворотько.
За її словами, наразі триває робота над проєктом нового консолідованого Статуту ЗСУ. У проєкті документа закладені окремі положення, які стосуються рівних можливостей для жінок і чоловіків та гендерної рівності в цілому.
«Одним із принципів проходження військової служби визначена гендерна рівність, що є абсолютною новацією для нормативно-правових актів, які регулюють порядок проходження і організації військової служби в ЗСУ. До того, закріплюють обов’язки військових дотримуватися гендерної рівності під час повсякденної діяльності. Щодо командирів визначається їхня відповідальність за дотримання принципів соціальної справедливості і гендерної рівності у ввіреному підрозділі», – повідомила Інна Заворотько.
За її словами, можна очікувати, що у разі ухвалення нового Статуту деякі нормативно-правові акти змінять або доповнять розділами, які врахують вимоги дотримання принципів соціальної справедливості та гендерної рівності у ЗСУ. Це гармонізує законодавство, що регулює діяльність українського війська.
ОБСЄ як медіатор змін
Як зазначив менеджер проєктів у військово-політичній сфері Координатора проєктів ОБСЄ в Україні Олександр Гладкий, рівні права та можливості жінок і чоловіків у війську є невіддільною частиною демократичного цивільного контролю над ЗСУ.
«Подібні заходи проводимо спільно з Міноборони з 2016 року. Спочатку ключовою темою був демократичний контроль, потім – права військовослужбовців, тепер – гендерна рівність. У 2016-2017 роках у межах проєкту ми розробили, обговорили на круглих столах, доопрацювали і надали Міністерству оборони Концепцію посилення демократичного контролю над ЗСУ. У 2018 році експерти провели Оцінку демократичного контролю над ЗСУ і розробили Дорожню карту його посилення, які теж надані замовнику – Міністерству оборони», – розповідає Олександр Гладкий.
Наразі головною темою спільного проєкту Міністерства оборони України та ОБСЄ є рівні права та можливості жінок і чоловіків у Збройних Силах. Тема проєкту наступного року – вдосконалення механізмів взаємодії Збройних Сил з громадянським суспільством.
Метою проєктів є імплементація механізмів демократичного цивільного контролю у ЗСУ. Ці зобов’язання Україна взяла на себе у межах членства в ОБСЄ, а саме Кодексу поведінки стосовно військово-політичних аспектів безпеки, і поступово втілює їх у життя.
«Приміром, нещодавно у Національному університеті оборони, за підтримки ОБСЄ, започатковано навчальний курс «Демократичний цивільний контроль над Збройними Силами України». Це важливе досягнення. Торік ухвалено Закон України «Про національну безпеку», третій розділ якого присвячено демократичному цивільному контролю, відповідно до якого керівництво Міноборони мають здійснювати цивільні особи. Гадаю, наші заходи теж сприяли розробці, ухваленню та реалізації цього закону. Цього року вперше призначено радницю з гендерних питань Головнокомандувача ЗСУ, яка тут презентує наші напрацювання – Путівник гендерної інтеграції у Збройних Силах України. Вважаю це прикладами успішної реалізації спільних проєктів ОБСЄ та Міністерства оборони.
Ми не працюємо на стратегічному рівні – над розробкою наказів, законів. Але ми посилюємо їхню реалізацію у національному законодавстві, якщо на це є політична воля і запит. А вони є з боку Міноборони вже чотири роки поспіль. У цьому році запит зроблено з акцентом на гендерну рівність чоловіків і жінок у Збройних Силах, що свідчить про певну політичну волю робити зміни у цій сфері, в реалізації якої ми надаємо допомогу оборонному відомству», – зазначив Олександр Гладкий.
