Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Розповідаючи про розгортання діяльності своїх миротворців в Карабаху, Росія вже почала лукавити (якщо не відверто брехати, занижуючи їхню кількість, склад і озброєння). У мирній угоді, яку підписали вночі 10 листопада президенти Азербайджану й РФ і прем’єр-міністр Вірменії, йдеться саме про присутність в регіоні російських миротворців (цитую мовою оригіналу, опубліковано на сайті «SputnikАрмении»: «Вдоль линии соприкосновения в Нагорном Карабахе и вдоль Лачинского коридора разворачивается миротворческий контингент РФ в количестве 1960 военнослужащих со стрелковым оружием, 90 бронетранспортерами, 380 единицами автомобильной и специальной техники».
Тобто, ні більше ні менше – 1960 осіб (зі стрілецькою зброєю).
«Стрілецька зброя» чи «легке озброєння»
Що таке «стрілецька зброя», якою мають оснастити російських миротворців, за визначенням? ООН вважає, що: «До стрілецької зброї належать індивідуальна ручна вогнепальна зброя, пістолети, гвинтівки, автомати, пістолети-кулемети, міномети, гранати і легкі ракети».
Вікіпедія дає ширше визначення терміна: Стрілецьке озброєння включає в себе такі види вогнепальної зброї, як пістолети і револьвери, гвинтівки і автомати, карабіни і рушниці, а також ручні кулемети і пістолети-кулемети. У російській класифікації стрілецьку зброю визначають як «ствольну зброю калібром менше ніж 20 мм, призначену для метання кулі, дробу або картечі» (ГОСТ 28653-90). Отже, під визначення «стрілецька зброя» потрапляють і великокаліберні кулемети (калібр до 16 мм). Окремо до стрілецької зброї відносять стрілецько-гранатометні комплекси.
В «угоді» чітко вказано: російські військові повинні мати на озброєнні лише «стрілецьку зброю». Але тут Росія може схитрити…
ООН вживає термін «стрілецька зброя» разом із терміном «легке озброєння»: «До легких озброєнь відносять важкі станкові кулемети, станкові гранатомети, переносні зенітно-ракетні установки (ПЗРК), протитанкову зброю (ПТЗ), а також переносні протитанкові ракетні комплекси (ПТРК). До легких озброєнь ООН відносить і міномети калібру не більше ніж 100 мм. В резолюції A/52/298 Генасамблеї ООН зазначено: «зброя, яку застосовують збройні сили, включаючи сили внутрішньої безпеки, зокрема для самозахисту або самооборони».
Тобто, стрілецька зброя і легке озброєння – озброєння, не призначене для ведення інтенсивних наступальних бойових дій, а лише для самозахисту військових підрозділів. Саме таким озброєнням слід оснастити майже дві тисячі російських миротворців, які перебуватимуть у Нагірному Карабаху.
Коли БТРи – доволі грізна сила
Інша цифра, згадана в «Угоді» – 90 бронетранспортерів. якими озброєні російські миротворці в Карабаху. Зокрема підрозділи 15-ї окремої мотострілецької бригади (миротворчої) Центрального військового округу РФ (Самара) мають БТР-82А, оснащені скорострільною 30-мм гарматою 2A72, спареною з 7,62-мм кулеметом ПКТМ в модулі баштової гарматно-кулеметної установки (БГКУ). Також у них є бронеавтомобілі «Тигр» і «Тайфун». На «Тиграх» теж можуть встановити 30-мм гармату 2A72 або кулемети «Корд» (12.7) чи «Печеніг» (7.62), та АГС-30.
Крім того, до складу російського контингенту в Нагірному Карабаху входять підрозділи 31-ї окремої десантно-штурмової бригади (Ульяновськ). У них дещо інші бойові машини: БМД-4М і БТР-МДМ «Ракушка». Бойова машина десанту БМД-4М озброєна бойовим модулем «Бахча-У» зі 100-мм гарматою, пусковою установкою 2А70 і 30-мм гарматою 2А72. Також встановлено кулемет ПКТ-М. БТР-МДМ «Ракушка» озброєний двома 7,62-мм кулеметами ПКТМ.
Саме такі бронемашини входять до прописаних в «Угоді» 90 російських БТРів. Щодо інших 380 одиниць авто і спецтехніки, то тут російські військові мають доволі широке поле для діяльності.
Наприклад, ульяновська 31-ша дшб має на озброєнні багатофункціональний комплекс радіоелектронної боротьби (РЕБ) РБ-531Б «Інфауна». Він захищає особовий склад, пригнічує лінії радіозв’язку противника в УКХ-діапазоні й маскує найважливіші об’єкти аерозольною завісою. Крім того, в Карабах, ближче до кордону з Туреччиною, росіяни безперечно перекинуть і різні розвідувальні комплекси. Але все це входить до «380 одиниць автомобільної і спеціальної техніки».
«Понаднормовий» вертолітний загін
Проте, під час введення російських миротворців виявилось, що в Нагірному Карабаху насправді присутні й інші зразки російського озброєння і техніки, про які не згадується в «Угоді». Зокрема 12 листопада російське міноборони повідомило, що в миротворчій операції в Нагірному Карабаху буде залучено додатково вісім вертольотів Мі-8 і Мі-24 Повітряно-Космічних Сил Росії. За повідомленням МО РФ «їх залучать для повітряного моніторингу районів контролю припинення вогню і військових дій в зоні конфлікту».
Міноборони Росії повідомляє: «Вертольоти доставлені на аеродром в Єреван літаками військово-транспортної авіації Ан-124 і вже 14 листопада Мі-8 і Мі-24 виконали завдання з прикриття і супроводу колон миротворчих сил, які здійснили марші за маршрутами з аеродрому Еребуні в населені пункти Горіс і Степанакерт».
Ці повідомлення говорять про наступне: 10 листопада підписана «мирна угода», а вже за чотири доби російські вертольоти, які додатково прибули до Вірменії 12 листопада, почали виконувати бойові завдання у небі Нагірного Карабаху…
З досвіду подібного перекидання українських вертолітників у африканські місії ООН (Сьєрра-Леоне, Ліберію, ДР Конго) можна констатувати кілька фактів. Перший: від розвантаження вертольотів з рампи літака і до виконання ними бойових завдань (супроводження конвоїв – типове бойове завдання для вертолітників) проходить набагато більше часу, ніж дві доби. Тобто, їх перекинули у Вірменію значно раніше. Льотчики і повітряні машини були готові виконувати завдання у цій місцевості, а РФ, підписуючи «угоду», знала, що її порушить і введе додаткові озброєння.
Крім того, 8 вертольотів – типовий бойовий підрозділ армійської авіації, який включає не лише льотчиків і штурманів. Це інженерні і технічні служби, зв’язок, аеродромне забезпечення, авіанавідники, чимало інших фахівців. Такий загін матиме чисельність як мінімум 200 осіб. Тобто, приєднання до російського контингенту всього 8 вертольотів, про які заявило міноборони РФ, означає: контингент збільшився ще на дві сотні військових!
БМП і «Гради» з бази в Гюмрі
Про інші зразки російського озброєння розповідає телеграм-канал «Sputnik Армения». У першому відеоролику за 13 листопада демонструється російська військова техніка, яка рухається лачинською дорогою. На відео присутні кілька РСЗВ БМ-21 «Град». На авто – російські прапори, які вказують, що колона належить збройним силам РФ.
На іншому відеоролику від каналу «Sputnik Армения» – колона БМП-2 рухається гірською дорогою. На техніці – емблеми 102-ї російської військової бази в Гюмрі.
«Sputnik Армения» повідомляє, що ці два відео демонструють рух російської техніки на території, які контролює російський миротворчий контингент. І «Гради» і БМП-2 не входять до переліку озброєння, визначеного в «мирній угоді», ба більше, це озброєння для ведення бойових дій, а не миротворчих операцій. Що воно робить на цій території?
Очевидно, ця бойова техніка належить 102-й російській військовій базі. І в переліку озброєння, яким вона оснащена, є і «Гради», і БМП-2. Проте вона перебуває за чотири сотні кілометрів від місця постійної дислокації (як мінімум дводенний марш гірськими дорогами). Її перебування саме в тих районах вказує на певні деталі.
Перше: перекидаючи в Нагірний Карабах бойову техніку, РФ фактично готувалась вступити у війну з Азербайджаном, проте не зробила цього за певних причин. Або ж Росія готувалася взяти Нагірний Карабах під власний контроль силами присутніх у Вірменії військ, не очікуючи введення інших своїх підрозділів, які наразі входять під егідою статусу «миротворців».
Не виключено, що підрозділи і озброєння з бази в Гюмрі росіяни використовуватимуть для прихованого підсилення «миротворців», адже ситуація в цьому регіоні досить напружена і ставлення до росіян і у вірменів, і у азербайджанців доволі негативне.
Але факт залишається фактом, присутність в регіоні не зазначеного в міжнародних документах озброєння і бойової техніки – це порушення, і Росія здійснила його вже наступного дня після підписання угод. Це підтвердження, що з Москвою домовлятись не можна.
