Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Гирьовий спорт є чи не найпопулярнішим у війську. А серед переможців на різноманітних чемпіонатах з цього виду обов’язково побачите представника Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба – будь то курсант чи вже офіцер, який колись навчався у стінах цього закладу. І не дивно, адже секцією гирьового спорту в університеті від самого створення завідує її беззмінний керівник – заслужений тренер України Борис Смирнов.
За часи незалежності України команди під його керівництвом 13 разів ставали переможцями чемпіонатів серед вищих військових закладів освіти та 7 разів були срібними призерами. З-під крила тренера вийшли близько 40 майстрів спорту України, 4 заслужені майстри спорту України, 4 майстри спорту міжнародного класу. Вихованці Бориса Павловича неодноразово ставали чемпіонами й призерами міжнародних змагань.
Тренерську діяльність він не припиняє і нині, попри поважний вік – днями йому виповнилося 85 років!
Борис Смирнов ще з дитинства став зі спортом на «ти». Ріс із мамою, батько загинув до початку Другої світової.
– Як нині кажуть, я «дитина війни». Народився у 1935-му, – розповідає Борис Павлович. – Що тоді у нас було? Голодне дитинство. А коли вдавалося чимось перекусити, бігли на вулицю – там на нас чекали футбол, легка атлетика або лижі. Більше нічого не мали з розваг, тільки спорт.
Закінчивши військове училище, Борис, після кількох місяців служби командиром взводу, отримав посаду офіцера з фізичної підготовки навчального батальйону, потім – полку, згодом – дивізії, а після – армійського з’єднання. Так дитяче захоплення спортом визначило всю подальшу долю. І навіть коли пішов у відставку, Борис Павлович не полишив улюбленої справи і зайнявся викладацько-тренерською роботою у військовому виші – організував секцію, зібрав першу команду.
– Тоді гирьовий спорт був не надто популярний, – пригадує тренер. – Минуло кілька років, перш ніж почалися серйозні змагання. Ну, а тоді вже – збори, чемпіонати, перші перемоги.
На всіх змагання Борис Павлович завжди поруч із командою – тренерська присутність і підтримка дуже потрібна спортсменам. Щоправда, якось він захворів, і команда виїхала на чемпіонат без нього, у супроводі іншого викладача.
– Я тоді телефонував їм щогодини, – пригадує Борис Павлович. – Дізнавався, як ідуть справи, давав поради, підбадьорював кожного. Дуже переживав.
Телефонні настанови тренера допомогли, і команда повернулася навіть не з однією, а з кількома перемогами.
– Коли є достойний суперник, перемагати завжди приємно, – говорить Борис Павлович. – А нині конкуренція між армійськими спортсменами значна – фактично наступаємо на п’яти один одному, тому треба постійно тримати команду в тонусі.
А робити це Борис Павлович вміє – окрім регулярних інтенсивних тренувань, під його керівництвом в університеті постійно проводять різноманітні змагання з гирьового спорту – так відбирають найкращих, а у спортсменів гартується дух перемоги.
– Відібрати вихованців секції нелегко, – говорить тренер. – Але якщо зумів підібрати ключик до серця спортсмена, то успіх йому гарантований, хоча для цього потрібно добряче попотіти.
До кожного з підопічних Борис Павлович вміє знайти персональний підхід, віддаючи перевагу «прянику» перед «батогом». Кілька підбадьорливих слів – і наступного тренування спортсмен б’є власний рекорд, зростає над собою.
– Нелегко поєднувати навчання у виші з виснажливими тренуваннями. Гирьовий спорт, хоч і найчесніший, але, напевно, й один із найважчих. Тому не всі витримують, – говорить Борис Павлович. – Утім, будь-якому спортсменові важливо розвинути не лише силу, витривалість, а й внутрішній стрижень. Часто помічаю: хто досягнув успіху в спорті, успішні й в інших сферах – службі, роботі, особистому житті. Тому і далі виховуватиму переможців.
@armyinformcomua
Командир 19-го армійського корпусу бригадний генерал Олександр Бакулін побував у Костянтинівці та спростував брехню російських генералів про захоплення центру міста.
У ніч на 25 листопада Сили оборони завдали серії точних ударів по стратегічних об’єктах рф, застосувавши українські крилаті ракети «Нептун» та реактивні БПЛА «Барс».
Станом на ранок 25 листопада за добу на Херсонщині внаслідок російських обстрілів три людини загинули, ще п’ять — дістали поранення, серед них — дитина.
Характер дій противника свідчить про наміри найближчим часом перерізати сухопутне сполучення між Мирноградом та Покровськом.
У ніч на 25 листопада (з 18:00 24 листопада) противник завдав комбінованого удару по об'єктах критичної інфраструктури України із застосуванням ударних БпЛА, ракет повітряного, морського та наземного базування.
У ніч на 25 листопада росія завдала основного удару по столиці та Київській області, в місті є багато пошкоджень житлових будинків та цивільної інфраструктури.
від 20100 до 50000 грн
Краматорськ
Донецький зональний відділ ВСП
від 20000 до 23000 грн
Кременчук
Військова частина 3052 НГУ
Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…