Саме цей бомбардувальник є носієм ракет типу Х-22, якими країна 404 постійно обстрілює Україну. Традиційно, АрміяInform дізналася, як на болотах…
Сучасні курсанти щороку стають дедалі амбіційними й умотивованими, із безліччю цікавих ідей, які стануть у майбутньому корисними не лише для них, а й для всіх Збройних Сил України. Курсанти Військового інституту КНУ імені Т. Шевченка долучилися до міжнародного проєкту Peer-2-Peer (Рівний до рівного), який об’єднав молодь з понад 75 країн. Кореспондент АрміяInform поспілкувалася з учасниками цього проєкту та з їхнім виклаачем – доцентом кафедри військової журналістики Олександром Курбаном – та дізналася, як курсанти планують вчити медіаграмотності військових.
Росія щорічно на інформаційну війну виділяє $3,5-4 млрд
‒ Пане Олександре, розкажіть, що це за проєкт Peer to Peer?
‒ Коли світ, і зокрема наші європейські й американські партнери, зіштовхнулися із глобальною проблемою інформаційної агресії з боку Росії, передусім вирішили консолідувати зусилля й починати спільну боротьбу. Росія щорічно на інформаційну війну виділяє 3,5-4 млрд доларів. Щось альтернативне ані Україна, ані Європа не потягне, тільки об’єднаними зусиллями. І от наші західні партнери взялися за розробку низки програм, спрямованих саме на боротьбу з інформаційною агресією і пропагандою. Так виник один із таких проєктів, який має назву Peer to Peer.
Програма Peer to Peer взагалі існує з 2015-го. Тоді вона об’єднала у понад 75 країнах небайдужу молодь, яка розробляла дієві медіапроєкти або соціальні проєкти та реалізувала їх через інтернет-простір. Тобто вони направляли зусилля на запобігання тій чи іншій проблемі, яка могла бути у їхній країні. В Україні ж основна мета проєкту – протидія російській дезінформації.
– Хто є учасниками проєкту?
‒ Насамперед основний актив – військові, але згідно з програмою передбачається, що можуть долучатися і цивільні, студенти, тобто всі бажаючі. Програма орієнтована на силу студентських інновацій. Ми наших військових журналістів, військових психологів, фахівців із міжнародної інформації готуємо саме по цих напрямках. Вчимо, як розпізнавати фейки, інформаційні атаки, як боротися з ними й протиставляти альтернативний контент на продукти. Ця програма – класний тренажер для молоді. Здебільшого навчання відбувається на теоретичних засадах, а тут реальний проєкт, реальні дії. Кожна команда виконує реальне завдання. Фактично вони вчяться тому, чим займатимуться за 3-4 роки, коли прийдуть до війська. Тоді вони будуть готовими до всіх викликів.
Унікальна інноваційна система підготовки кадрів
– Чи це є своєрідним змаганням між курсантами?
– Так, це змагання. Ми не суперники, а учасники цих змагань. Кожен показує пріоритети. Я зустрічався із кількома менторами українських команд, ми з ними обговорювали цю програму, як краще допомогти курсантам виконувати ці завдання. І прийшли до такого парадоксального рішення: курсанти на цьому можуть навчатися, а ми – напрацюємо схеми для реальної дорослої боротьби з агресією і пропагандою. Кожна група працює у певному напрямку, створює програму на основі знань і «кейсів», які вона має, а потім, коли закінчиться конкурс – ми об’єднаємо здобутки й створимо на їх основі програми. Можна створити, наприклад, мережу ресурсних інформаційних центрів. І далі з ними вийти на західних партнерів. У нашої команди цьогоріч був досвід роботи з фондом «Горизонт 2020», що фінансує інноваційні проєкти. Ми розробляємо національні стратегічні продукти, які можемо потім, доопрацювавши, використати на користь України, аби будувати надійну інформаційну безпеку. Це унікальна інноваційна система підготовки кадрів.
– Якими є основні завдання команди?
‒ Головна ціль будь якого агресора в інформаційній війні – це мізки людей, введення їх у певний емоційний стан, аби керувати ними. Наше завдання – навчитися розпізнавати інформаційні атаки та фейки, боротися з цим (дослідити їхнє походження). Часто наші західні партнери кажуть, що людина має критично мислити та бути готовою до будь-яких інформаційних вкидів. Ще одне завдання – навчитися поширювати інформацію, яка спростовує ці фейки, готувати людей. Цільова група учасників проєкту – військовослужбовці.
Навчити військових розпізнавати фейки, боротися з ними, протистояти і поширювати достовірну інформацію не тільки в своєму середовищі, а й навколо нього. Нині на українську армію дивляться журналісти, члени родин військових, колишні служиві, ветерани, громадські організації. Наразі армія є однією з топових тем в Україні, і тому військо може багато корисної інформації принести у плані захисту інформпростору. Маємо у межах проєкту вчити людей проводити тренінги, роз’яснювальну роботу. Ми багато працюємо з Чехією, Латвією, Литвою, Естонією, Польщею, США. Чудові у нас відносини з ізраїльськими колегами, від яких багато чому навчилися.
– Як обирали склад команди?
‒ Примусити нікого не можемо, усі учасникисамі вирішили долучитися до проєкту. Для курсантів – це змога навчатися і отримати перспективи. Є чимало інших подібних ініціатив. Зокрема, діє щорічна сертифікатна навчальна програма з комунікаційної безпеки. Запрошуємо туди найкращих фахівці України і Європи, й курсанти там безкоштовно навчаються. Також у нас є можливість проводити спільні заходи з іноземними партнерами. Цього року ми мали в Ризі взяти участь у безпековій конференції, але через коронавірус її перенесли. Там наші курсанти представлятимуть свої розробки. Україна є важливим майданчиком інформаційних протистоянь сучасності. У нас є можливість це вивчати, розробляти свої проєкти й презентувати західним партнерам. Тридцятирічний досвід сусідства України з Росією показує, що з цим ворогом слід бути завжди на сторожі й мати надійних союзників для протистояння агресії. Моя функція у проєкті P2P – бути ментором, підказати, направити, скоригувати курсантів, але не втручатися у виробничий процес. У команді є представники майже всіх фахів, які навчаються у ВІКНУ.
Учасники команди «P2P» від ВІКНУ
П’ятикурсниця, майбутній військовий журналіст Діана – головний координатор «P2P» у ВІКНУ:
‒ У кожній країні є різні проблеми, і це вже ініціатива студентів, на якій саме проблемі у проєкті вони зосередяться. Під час зустрічі з нашими партнерами з Америки ми сказали, що медіаграмотність, боротьба з російською пропагандою, фейками та маніпуляціями є пріоритетом номер один для наших військових саме в інформаційній сфері. І вони вирішили затвердити цю тему. Саме тому всі учасники проєкту, не тільки з нашого вишу, працюють над цією темою, але з власною концепцією. Перед тим, як почати проєкт, ми провели опитування. Згідно з його результатами зрозуміли: більшості у медіаграмотності бракує елементарних знань.
Ми створили сторінки у соцмережах facebook, telegram, Instagram і youtube канал, прописали мету, більше зосередились саме на медіаграмотності військових. Працюємо і над розробкою додатку для мобільних телефонів. Цей проєкт – абсолютно командна робота під керівництвом ментора. Ми навчимо, як перевіряти новини та фото і знаходити першоджерело. У проєкті починаємо з основ, щоб максимально охопити аудиторію, і далі ускладнюватимемо наш контент.
Також займаємося фактчекінгом, частина команди моніторить проросійські ЗМІ, а далі спростовує фейки. Все це є у наших соцмережах.
П’ятикурсники Марія і Юрій дали поради, як перевіряти джерела інформації:
- Важливо чітко усвідомлювати, хто саме є першоджерелом інформації (Знайшовши новину, слід подивитися на джерело, хто її поширив, на кого йде посилання. Дуже часто у фейкових новинах є неіснуюче посилання на першоджерело)
- Якщо інформації або посилання на джерело немає – шукайте далі.
- Якщо джерелом інформації є людина, необхідно дізнатися, чи вона компетентна в цьому питанні.
- Задумайтеся, яку репутацію має видання, яке розповсюджує інформацію (в нас на території України є медіа українські, проросійські та російські (зазвичай на них поширюється велика кількість інформації з ознаками фейку).
– Якою мовою буде презентація проєкту?
П’ятикурсниця, майбутній військовий журналіст Катерина:
– Усі люди у нашій команді чудово знають англійську. Ми вже мали досвід спілкування торік у цій програмі з американськими партнерами. Треба до цього звикати, бо весь цивілізований світ спілкується англійською. У 2019 році ми презентували наш військовий навчальний заклад, зокрема кафедру військової журналістики, одному із засновників «P2P» американцю Тоні Сгро. Саме тоді піднято фундаментальні питання щодо російської пропаганди на території України, наскільки наші військові перебувають під інформаційним прицілом і є мішенями. Коли навели деякі приклади, то зрозуміли, що вони вплинули на наших американських колег. Тоді ми почали активно працювати саме у цьому напрямку.
‒ Чи розробляє ваша команда відеоконтент?
Третьокурсник Олег: моє завдання – візуалізувати проєкт, створювати відеоролики про медіаграмотність. Також знімаємо інтерв’ю з «глибами» інформаційної безпеки, які займалися цими питаннями ще до 2014-го.
Богдан Сеник: про атаки з боку Росії та інформаційну безпеку для військовослужбовців
– Що означає ваш логотип AM&PM?
П’ятикурсниця Катерина: для того, щоб створити логотип, мозковий штурм тривав тиждень. Не могли визначити конкретно, яку саме назву хочемо, але зрозуміли, що саме AM&PM буде одним із найцікавіших і найкращих логотипів, який розшифровується так: against manipulation and propaganda messages (протидія маніпулятивним та пропагандистським повідомленням). Україна – не смітник для російських фейків. Наш інформпростір – це не майданчик для фейків та дезінформації. Саме цього хочемо навчити військових у матеріалах із «легкою подачею».
– Коли відбудеться презентація проєкту «P2P»?
Курсант Діана: масштабна презентація проєкту запланована на 4 грудня. Планується, що приїдуть колеги зі США, і ми їм презентуємо проєкт з усіма доробками.
