Одним із напрямів його діяльності є забезпечення харчування для військовослужбовців. Також у сфері його відповідальності — речове забезпечення в нашій армії. Що вже зроблено за цей період…
Олександр Володимирович Порхун, перший заступник міністра у справах ветеранів, Герой України, вручив посвідки учасників бойових дій добровольцям, які стали на захист суверенітету України у 2014-му.
Під час вручення посвідчень заступник міністра звернувся до добровольців: «Я хочу вам подякувати за те, що ви виконали свій священний обов’язок та стали на захист нашої країни, багато хто з вас продовжує його виконувати й нині. Російська Федерація по-зрадницьки напала на нас у важку годину. І ми стали на захист Батьківщини. Завдяки тому, що у нас є відважні жінки та дівчата, вони нас підтримали на фронті. Мені довелося брати участь у боях, командував батальйоном 95-ї окремої десантно-штурмової бригади й хочу як офіцер української армії подякувати вам за те, що ви, цивільні, у 2014-му покинули домівки, сім’ї та роботу, взяли в руки зброю й у складі добровольчих формувань стали на захист нашого народу».
Перші бійці добровольчої козацької роти отримали посвідчення учасників бойових дій. Мойсеєнко Андрій — командир добровольчої козацької роти спецпризначення імені Т. Г. Шевченка зазначив: «Ми цей статус не шукали, ми не заходили до міністра особисто з проханнями видати ці посвідчення за бойові заслуги, ми не бігали по судах, не шукали «чорних ходів», як робив це дехто, ми робили все по совісті, не втрачали самоповаги. Робили те, що мали зробити на війні. І отримали посвідчення учасників бойових дій через шість років. Але згадаймо, що вояки української повстанської армії отримали статус учасників бойових дій у 2019-му — майже за сімдесят років після закінчення збройної боротьби за волю України. Наш підрозділ виконував і виконує завдання в районі бойових дій. Те, що ми отримали статус УБД через шість років, є не головне. Ми воювали з ворогом, знищували військову техніку противника, нищили російських військових та їхніх поплічників. І в цей визначний для нас день пригадався один випадок. Моя зустріч з людиною дуже похилого віку під час подій у 2014 році на Майдані. Його звали Володимир і йому було майже дев’яносто. Він був вояком УПА та учасником Кенгірського повстання у 1954 році в Казахстані. І коли я спитав у нього, що їх підтримувало ті сорок днів, коли вони повстали й захищали табір, де відбували покарання українські повстанці, і чітко розуміли, що їх, однак, знищать, розчавлять танки, розстріляє НКВС, він відповів: воля, бажання не втратити у надважких умовах самого себе. Мої хлопці та я вважаємо таких людей взірцями, прикладом несхильної волі та відданості своїй землі, народу, державі».
Довідково. Кенгірське повстання — заколот політичних в’язнів Степового табору 16 травня – 26 червня 1954 року (Казахська РСР). У ньому брали участь близько 8 000 в’язнів, більшість — засуджені за політичними статтями українці, білоруси, литовці, латвійці, естонці та інші. Серед ув’язнених майже 50 % становили колишні члени ОУН, бійці УПА та балтійських «Лісових братів».
