Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Прокремлівські ЗМІ почали цей тиждень з нової порції дезінформації. Про свіжі креативні фейки російського агітпропу – читайте у АрміяInform.
«Ескалація у Нагірному Карабасі спрямована проти Росії, тому що США зазіхають на Вірменію…»
Насправді немає ніяких доказів того, що конфлікт покликаний дестабілізувати Росію. Однак ця заява значно поступається екстравагантному (однак такому, що цілком вкладається у загальну стратегію кремлівських наративів) повідомленню проросійського вірменського видання iravunk.com, яке стверджує, що у 2018 році «хунта мутантів», що фінансується Джорджем Соросом, влаштувала переворот у Вірменії, дозволивши ЛГБТ-спільноті захопити владу, яка тепер служить цілям зовнішньої «злодійної сили».
Насправді у 2018 році у Вірменії не відбулось державного перевороту, а проходили мирні протести сотень тисяч людей проти рішення Сержа Саргсяна зайняти пост прем’єр-міністра після більш ніж десятирічного перебування на посаді президента країни. До речі, фейкові твердження, що цивільні протести − це державний переворот, який фінансуються Заходом, уже застосовувалися кремлівськими пропагандистами до протестів в Україні, Венесуелі, Грузії та Білорусі, аби зобразити Захід як агресивний суб’єкт міжнародної політики, який постійно вдається до нових переворотів і кольорових революцій з оплачуваними протестувальниками.
«У білоруському протесті винні Польща та Литва…»
Один із найбільш креативних прикладів російської дезінформації щодо Білорусі — спроба (у черговий раз) перерахувати всі країни, які, за версією Кремля, втручаються у її внутрішні справи. Зокрема, Польща і Литва вважаються головними винуватцями, яким допомагають США, Чехія та Україна. Як завжди, прокремлівські ЗМІ свідомо ігнорують той факт, що електорат може втомитися від фальшування результатів виборів, яке дозволяє тим самим політикам залишатися при владі нескінченно. Лукашенко – безперечний рекордсмен, але офіційну Москву це не обходить.
«…а у розробці «Новачка» − Великобританія, Чехія, Словаччина, Швеція та Сполучені Штати»
Цього тижня прокремлівських ЗМІ здійснили відчайдушні спроби переконати громадськість у тому, що СРСР і Росія не проводили досліджень по отруйному «Новачкові» і не мали його у наявності. І це попре те, що таке твердження повністю суперечить словам директора Служби зовнішньої розвідки РФ Сергія Наришкіна, який заявив, що Росія знищила свої запаси «Новачка» відповідно до процедур і правил обмеження хімічної, біологічної та бактеріологічної зброї. Однак цілком логічно постає питання, звідки тоді у Росії взялися запаси «Новачка»? Проте схоже на те, що це очевидне протиріччя Кремль не обходить! Завдаючи славетного превентивного удару, ЗМІ, керовані з Кремля, вже заявили, що Організація із заборони хімічної зброї «жодним чином не заслуговує на довіру». А якщо так, то навіщо грати за її правилами? І російський агітпроп розродився ще більш несподіваною новиною: «найбільш ймовірними джерелами отруйного газу є Великобританія, Чехія, Словаччина, Швеція та Сполучені Штати».
261 фейк про авіакатастрофу МН-1: винуватець − Нідерланди
На завершення огляду хочеться традиційно навести кумедні або дивні приклади російської дезінформації, однак цього разу це слід назвати «сіллю на рану». Російський агітпром відреагував на поновлення суду в Гаазі по MH-17 (засідання мало відбутися 28 вересня, однак через Covid-19 перенесено на жовтень) черговою версією трагедії (за даними «Східного страткому» відомо 260 кремлівських фейків на цю тему) та опублікував статтю, у якій стверджується, що «Приховування правди про авіакатастрофу вигідне Нідерландам, тому що, якщо авіакатастрофа була викликана вибуховим пристроєм на борту, відповідальність за що лягає саме на Нідерланди, оскільки лайнер вилетів із голландського аеропорту Схіпхол».
Ну що ж, цей приклад також цілком відповідає етичним стандартам прокремлівських ЗМІ, які дозволяють собі висміювати вбивства, заперечувати об’єктивні факти й звинувачувати у своїх злочинах когось іншого.
