Про особливості 14-денного періоду адаптації бійців у бойових частинах після проходження БЗВП та фахової підготовки АрміяInform розповів начальник групи інструкторів 127-ї окремої важкої механізованої бригади сержант…
Поки кремлівські пропагандисти з телеекранів розповідають російським громадянам про їхнє «вЯлічіє», «винятковість» та «особливу місію», реальне життя російської глибинки здатне «розірвати мозок» будь-якій нормальній людині. Якщо «пробігтися» по російських сайтах і подивитися лише на заголовки новин, стає зрозуміло, що «країна дурнів» – це не плід уяви, а держава, з якою нам не пощастило мати спільний кордон.
«Вийду вночі у місто з конем»
Наприклад, як вам новина: «В Якутске решили организовать “штрафстоянку” для безнадзорных лошадей» ? Лише вдумайтесь, «штрафмайданчик» для бездоглядних коней… В Якутську – столиці Республіки Саха, найбільшого суб’єкту РФ, найбільшої адміністративно-територіальної одиниці у світі, яка за територією більша за Аргентину та Індію. У місті, де проживає майже 350 тис. осіб, коні «пасуться і безперешкодно розгулюють вулицями міста, харчуються зі сміттєвих баків та розкидають відходи». У мерії Якутська говорять, що це – «результат зниження відповідальності конярів». Натомість господарі коней заявляють, що «коні без нагляду розгулюють містом, бо немає вільних місць для випасу, адже міська межа забудована будинками й дачами». У нормальної людини виникають принаймні два запитання: «Що дивного в тому, що місто забудовано будинками?» і, взагалі «Навіщо у місті коні?» Проте для російської глибинки тут нічого дивного немає. Адже, судячи з того ж повідомлення мерії Якутська, що «за неналежне утримання коней до господарів раніше застосовувався штраф у розмірі до 3 тис. рублів за табун», тримати табуни коней у столиці суб’єкта федерації – це звична справа.
Дивіться, дітки, це – сокира…
Як, до речі, і прийти на урок до другокласників із… сокирою. Це відбулося, на Сахаліні, де вчителька на урок літератури принесла сокиру, начебто для наочності. Поки не зрозуміло, що вчителька там «унаочнювала», демонструвала сокиру як предмет чи гралися у «Родіона Раскольникова», але цим фактом зацікавилися у прокуратурі.
«Амфетамін н-н-н-нада?»
А російські прокурори давно відомі «чесністю та непідкупністю». От, наприклад, в окупованому Росією Криму «помічник прокурора Сімферопольського району, бажаючи отримати незаконну вигоду від нелегального збуту психотропних речовин, продав знайомому амфетамін у великих розмірах», – повідомляє Інтерфакс . Крім того, помічник прокурора пообіцяв знайомому допомогти у пом’якшенні запобіжного заходу для його тещі й вимагав за це 50 тис. рублів. Ось такі «супутні послуги» можна отримати під час звернення до російських правоохоронців. Сервіс!
Могилокопальники, на старт!
І наостанок, пам’ятаєте, ще наприкінці червня ми дивувались, з того, що у Росії планують провести чемпіонат зі швидкісного риття могил? Так ось, не сумнівайтесь, вони його провели… Організувала змагання Єдина диспетчерська служба ритуальних послуг регіону, повідомляє vtomske.ru .
‒ Мета насамперед – перевірити рівень землекопів, підвищити сервіс та якість. Ми хочемо розуміти, скільки часу йде на роботу в представників цієї спеціальності, –розповів представник організаторів.
Як з’ясувалось, у змаганнях брали участь п’ять команд із Томська, Новосибірська, Барнаула, Кемерово і Юрги. Учасникам потрібно були вирити могилу за стандартами: 2 м у довжину, 0,8 м у ширину і 160 см у глибину. Після цього члени журі оцінювали могилу, опускаючи в неї порожню труну.
Вони ще й переможців визначили. Найшвидшим був могилокопальник із Томська, який впорався за 52 хвилини. Організатори планують проводити подібні чемпіонати й надалі, але хочуть зробити їх масштабнішими. Можливо, так з’явиться новий російський національний вид спорту з усіма притаманними атрибутами. Щоправда, допінг-контроль має бути пом’якшеним, адже проводити подібні турніри, як і брати в них участь в адекватному стані, для нормальної людини досить важко. Проте ‒ це не про «загадкову російську душу»…
