Саме таку неофіційну назву отримали перші в історії випробування взаємодії пілотованого літака з дроном зі штучним інтелектом в ролі напарника на авіабазі Еглін у Флориді (США)…
Це легенда світового танкобудування
Після закінчення Другої світової війни стало ясно, що танки — універсальний інструмент, здатний вирішувати завдання стратегічного характеру. Тому було чимало прикладів. Можна згадати перший вдалий досвід бліцкригу — прорив танкістів Гудеріана під час німецько-французької війни влітку 1940 року, стрімкі удари гітлерівських танків під час нападу на СРСР і утворення численних котлів. Один із таких — оточення радянських військ Південно-Західного фронту на території України, здійснене проривом двох танкових армій — Гудеріана і Клейста.
Під час контрнаступу Червоної Армії, починаючи від Сталінградської битви і до закінчення війни, радянські танкісти виконували завдання по обходу та охопленню ворожих угруповань, оточуючи цілі групи армій — як, наприклад, корпуси Панова і Бурдейного під час операції «Багратіон» у 1944 році. Можна згадати дії танкових армій Рибалка і Лелюшенка у Львівсько-Сандомирській, Берлінській, Празькій операціях, нарешті — прорив танкової армії Кравченка через Хинган.
Аналіз усіх операцій показав наступне. Загальним недоліком були малі калібри гармат середніх танків — 76,2, 85 мм.
Важкі танки Червоної Армії ІС-2, озброєні гарматами калібром 122 мм, не могли діяти в єдиному ритмі з танками типу Т-34 через різницю у швидкості.
Тому і виникла ідея поєднати непоєднуване — озброєння і броню важкого танка, рухливість легкого при масі середнього. У сучасній західній класифікації, термін ОБТ (основний бойовий танк) позначає бойову машину — багатоцільовий танк, що поєднує високу вогневу міць із захищеністю і рухливістю.
Конструкторське бюро (КБ) під керівництвом головного конструктора Т-34 Олександра Морозова запропонувало розвиток концепції Т-34 — танк Т-44, а потім Т-54. При збільшеній збройній потужності за рахунок встановлення гармати калібром 100 мм, він по суті залишався середнім. Аналогічне завдання спробували вирішити англійці. Підсумком їхньої праці став танк Centurion. Він розроблявся як крейсерський танк. У цьому типі пріоритет віддавався мобільності й озброєнню за рахунок броні, але запас потужності нового двигуна дозволив встановити більш товсту броню і більш потужне озброєння. Centurion надійшов на озброєння відразу після закінчення Другої світової війни, ставши багатоцільовою машиною, яка формувала основні бойові танкові сили британської армії (і інших країн за рахунок експорту). Додавання 20-фунтової гармати в 1948 році дало танку значну перевагу перед іншими танками тієї епохи. Це проклало шлях до нової класифікації танків, основним бойовим танкам, а Centurion, на думку багатьох, є першим ОБТ у задуманому вигляді.
Народження Т-64
Роботи зі створення нового бойового танка почалися ще в 1951 році. Колектив КБ-60М був сформований у конструкторському бюро Харківського транспортного машинобудівного заводу № 75 імені В. Малишева на чолі з Олександром Морозовим. Пізніше на його базі було сформоване ХКБМ — Харківське КБ машинобудування.
Після випуску прототипу — об’єкта 430 — КБ приступило до розробки нового танка, який отримав позначення «об’єкт 432».
На ньому встановлювалася потужна 115-мм гармата Д-68 (2А21), і вперше був застосований у конструкції танка механізм заряджання. Екіпаж був скорочений до трьох осіб — командира, навідника-оператора і механіка-водія. Це дозволило значно зменшити внутрішній об’єм і зовнішній видимий силует, а отже, і вагу, з 36 тонн (об’єкт 430) до 30,5 тонн. Висота танка знизилася на 76 мм.
Однак коли стало відомо про появу на озброєнні військ НАТО танків із британською 105-мм гарматою L7 і її американського варіанту M68, на танках Centurion і M60, команда Морозова вирішила застосувати на новому танку листи композитної броні. Цей захист складався з шару алюмінієвого сплаву між двома шарами надміцної сталі. Як наслідок, вага прототипу збільшилася до 34 тонн. Але, оскільки на танку був встановлений двигун 5ТДФ потужністю 700 к.с. (515 кВт) конструкції Олексія Чаромского, його рухливість залишалася непоганою. Об’єкт 432 був готовий у вересні 1962 року, а виробництво почалося у жовтні 1963-го на Харківському заводі. 30 грудня 1966 року поступив на озброєння як Т-64.
На танку була встановлена нова потужна 125-мм гармата Д-81Т Пермського збройового заводу. Механізм заряджання 6ЕЦ10 розрахований на 28 пострілів і дозволяє виробляти до 8 пострілів на хвилину. Водіння у нічний час також було можливе за допомогою нового перископа TPN-1-43A, який діяв завдяки освітленню потужного інфрачервоного проєктора L2G, встановленого на лівій стороні гармати.
Дослідні зразки випробовувалися у 1966 і 1967 роках, і оскільки виробництво почалося після шестисотого Т-64, він поступив на озброєння Радянської Армії під позначенням Т-64А. Головний конструктор Олександр Морозов був удостоєний Ленінської премії за успіх цієї моделі.
Поєднання швидкості, вогневої потужності й захищеності при малих габаритах породило принципово новий тип танка — основний бойовий танк.
Першими ці танки отримали на озброєння частини першого ешелону, розквартировані у Західній групі Радянських військ у Німеччині, потім Південної — Чехословаччині й Угорщині. Його називали танком прориву.
Поява цієї машини стала цілковитою несподіванкою для НАТО.
Танк постійно модифікувався і вдосконалювався. До початку війни основним танком на озброєнні ЗСУ була модифікація Т-64БВ. Танк оснащений динамічним захистом типу «Контакт-1» і 81-мм димовими гранатометами «Хмара». Другим танком був БМ «Булат», з удосконаленим динамічним захистом типу «Ніж», інтегрованим у лобовий лист. Як показав досвід боїв, наші танки витримували неодноразові влучання російських снарядів і продовжували бій, наносячи ворогові шкоду.
На Т-64 воювали Герої України Євген Межевікін, Олександр Лавренко і Василь Божок, цими танками озброєні танкові батальйони наших бригад.
Незважаючи на солідний вік — понад 50 років — танк, створений у Харкові, залишається у строю і здатний перемагати ворога.
