Про це свідчать численні відео, якими у соцмережах діляться самі росіяни. Сухопутний «коридор смерті» У результаті систематичних ударів українських безпілотників…
Три роки тому молодий тракторист Сергій Прокоф’єв переступив КПП військової частини й побачив свій танк, потужну бойову машину, яку важко порівняти з іншими великими механізмами та приладами. Адже в його танку, як і в симфоніях однофамільця нашого героя, жодної зайвої чи фальшивої ноти. Все чітко та збалансовано.
Сергієві було лише 18 років. І в цьому юному віці він став навідником-оператором. Загалом за три роки воїн випробував усі танкові спеціальності й тепер є командиром танка.
— Я не можу сказати, що якась з них важча чи легша, — каже Сергій. — У кожній є своя специфіка та суть. Але завжди потрібно розуміти своїх побратимів і відчувати машину.
Та, за його словами, найважче — це домогтися, щоб люди з різними характерами змогли стати єдиним цілим не лише в маленькому, вкритому бронею, колективі, але й, так би мовити, подумки з’єднались із цією потужною машиною. Саме в такий момент військовослужбовці і зброя перетворюються на могутню бойову одиницю, яка здатна розв’язати всі завдання командира: бути одночасно каральним вогняним мечем для ворога та всеохопним щитом для наших військ.
Нині Сергій завершує свій контракт. І він вирішив спробувати себе в цивільному житті.
— Я хочу просто визначити для себе, що таке для мене армія, — розповідає він. — А для цього треба подивитися на службу з боку. Але думаю, що все ж таки повернусь, і це буде назавжди.
Командування батальйону, де нині проходить службу старший солдат Сергій Прокоф’єв, так само переконане, що невдовзі хлопець повернеться до своїх побратимів. І двері великої та дружньої військової родини для нього завжди відчинені. Україні, армії та рідному батальйонові тебе не вистачатиме, тож ухвалюй рішення і повертайся! Ми чекаємо на тебе, Сергію!
