Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Пам’ять 80-ти розстріляних більшовиками земляків вшанували мешканці Літина напередодні Дня Незалежності України. На місці розстрілу та поховання літинчан встановили пам’ятний хрест із граніту замість струхлявілого дерев’яного. Гроші на пам’ятник збирали всією громадою. На врочисте відкриття зібралися нащадки убитих, громадські активісти, небайдужі мешканці міста, ветерани АТО, представники місцевої влади.
Коротко про історію події
Після окупації України та становлення органів червоної влади на всій окупованій території, більшовики розгорнули боротьбу з проявами невдоволення серед місцевого населення. НКВС розпочало зачистку політично активного патріотично налаштованого населення, громадських діячів, представників інтелігенції та лідерів громадської думки. Окупанти застосовували весь спектр насильницьких заходів проти широких соціальних груп, які були оголошені «класовими ворогами». Їх звинувачували в «контрреволюційній діяльності». До списку потрапили також національно свідомі робітники та селяни. У відповідь українці чинили спротив загарбникам. Розгорнулась масштабна партизанська боротьба, одне за одним спалахували повстання.
Саме під час таких подій протягом серпня-вересня 1922 року українські загони повстанців спалили будівлю НКВС у Літині на Вінниччині. На наступний день після підпалу в місто зайшли більшовицькі загони. Почалася каральна операція. Очевидці свідчили, що червоні хапали й били всіх без розбору, незалежно від віку та статі.
Загалом за ґрати запроторили близько вісімдесяти пересічних міщан. Їх тримали по сорок осіб у двох камерах у нелюдських умовах. А через три дні вивели за південну околицю Літина в урочище «Дубки». Там уже була викопана величезна братська могила. Людей вишикували понад краєм і розстріляли.
Невдовзі на місці розстрілу та поховання родичі загиблих встановили дерев’яний хрест, який простояв до 1944 року. Цього року сталінська влада заборонила будь-які згадки про криваву подію. Відновити пам’ятний знак і вшанування розстріляних стало можливим тільки у 60-ті роки.
