На превеликий жаль, у фокус ворожих атак потрапили об’єкти національної енергосистеми. Про те, як мінімізувати шкоду від ворожого терору, розповідає кандидат технічних наук, військовослужбовець…
Рефлекс лейтенанта в перший день у військовій частині який?! Більше слухати, говорити, коли запитають, вертіти головою на 360 градусів і, наче губка воду, всмоктувати інформацію про підрозділ, де йому випала честь служити. Нове місце і обстановка потребують певної адаптації. Однак існують і винятки, що заперечують зміст відомої української приказки про «двічі в одну річку не ввійдеш». Ще й як… і навіть не двічі, а тричі.
Один із новоприбулих цьогорічних випускників Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного лейтенант Дмитро Павлюк служитиме у львівській окремій десантно-штурмовій бригаді ДШВ ЗС України вже… втретє!
Вперше поріг КПП військової частини уродженець Нововолинська перетнув у 2009 році як солдат строкової служби.
– Відслужив. Тоді бригада була ще аеромобільним полком. Звільнився. Рік побув удома. А вже у 2011-му повернувся сюди вдруге, уклавши контракт, – розповідає лейтенант Дмитро Павлюк.
На контракті дослужився до старшини – головного сержанта десантно-штурмового підрозділу. Як усі львівські десантники, брав участь в АТО з перших днів його проведення, зокрема в боях за Луганський аеропорт.
Парадний однострій військового прикрашають нагороди: відомчий нагрудний знак «За зразкову службу», відзнака Президента України «За участь в АТО», хрест «За оборону Луганського аеропорту» тощо. Загалом на передовій провів два роки – з 2014-го по 2016-й. А згодом вступив до Національної академії сухопутних військ на факультет підготовки фахівців морально-психологічного забезпечення військ. Розповідає, що свідомо обрав фах не офіцера-командника, а фахівця по роботі з особовим складом. Пояснює, що так було більше шансів повернутися до рідної військової частини. До того ж знає не з чуток, що офіцери, які повинні мотивувати та налаштовувати солдатів на виконання обов’язків, потрібні. Особливо в десанті, який завжди на вістрі бойових подій.
На відміну від колег-лейтенантів, у перший день на службі почувається комфортно й упевнено. Знає, куди прийшов, які вимоги та пріоритети у військовому колективі. Та й знайомих облич, особливо серед офіцерів частини, зустрів чимало. Вони ж вітають його з поверненням додому.
Продумав лейтенант Дмитро Павлюк і стратегію щодо першого спілкування з підлеглими в підрозділі, куди отримав розподіл.
– Відрекомендуюсь і скажу просто: я – один із вас! Як кажуть, повернувся після невеличкої перерви, тому не витрачатиму час на вживання в роль. Пріоритети – національно-патріотичне виховання, психологія солдата. Цього добре навчили у стінах Національної академії. Використовуватиму набуті знання на практиці, – говорить він.
Лейтенант Дмитро Павлюк почувається впевнено. У свої 29 років здолав уже досить значний і тернистий військовий шлях. І вмотивовано готовий продовжувати його в частині, яка давно стала другою родиною. Батьки підтримують і пишаються сином, адже він у родині перший, хто свідомо робить військову кар’єру!
Фото та відео автора
