Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Сьогодні, 22 липня, у столичному храмі святого Олександра відбулася церемонія прощання з військовим медиком Миколою Іліним, якого вбили російські окупанти під Зайцевим. Він завжди керувався серцем під час виконання бойового завдання і навіть ніколи не підозрював, що звичайна справа – врятувати побратима – стане для нього останньою дорогою.
Микола Ілін народився 1984 року в Білорусії, але був громадянином Естонії. Саме тому на фронті й отримав позивний «Естонець». Його дуже сильно турбували події на Сході України, тож у червні 2018 року хлопець вирішив підписати контракт зі Збройними Силами України.
Найбільше Миколу дратувало те, як Росія віроломно проникає на території пострадянських держав і не дає їм спокою. Це спонукало його до боротьби – шляхом допомоги українським солдатам у царині медицини. Як розповіли товариші загиблого, він постійно розробляв власні посібники і методички з медицини, навчав тактичній медицині особовий склад, адже хотів, щоб ніхто не загинув.
«Микола був чуйною людиною і завжди прагнув допомогти ближньому. Кидався на допомогу не лише своїм побратимам, але й цивільному населенню. Зокрема це стосувалося літніх людей, якими він опікувався. Постійно вимірював бабусям тиск, консультував з приводу приймання ліків. Для людей літнього віку хлопець був справжньою знахідкою в жорстоких умовах війни», – ділиться спогадами побратим Миколи.
Життя молодого захисника обірвалося 13 липня в районі смт Зайцеве, що поруч із Горлівкою. Російські окупанти обстріляли евакуаційну групу, яка мала забрати тіло загиблого Дмитра Красногрудя. Група евакуації в білих касках із розпізнавальними знаками не встигла дійти до тіла вбитого бійця всього лиш кілька метрів, як ворог відкрив вогонь на ураження зі стрілецької зброї. За таких умов групі довелось відступати, а Микола до останнього намагався надати допомогу пораненому. Та противник знову почав обстріл із гранатометів та великокаліберних кулеметів… медика було вбито.
В останню дорогу хлопця, окрім рідних, прийшли провести багато знайомих, товаришів по службі та побратимів. З прощальним словом виступили посол Естонії в Україні Каімо Кууск та командувач Військово-Морських Сил ЗСУ контр-адмірал Олексій Неїжпапа. Також провести Героя в останню путь прийшли екскомандувач ВМС ЗСУ адмірал Ігор Воронченко та генерал-майор медичної служби Ігор Хоменко.
«Він був чудовим медиком і надзвичайної доброти людиною, – сказав один із друзів із позивним «Родрігез», – ми завжди підтримували один одного, і це було дійсно щастям знати його. Миколині розум, сила, доброзичливість і безкорисливість – були здатні підкорити будь-яке серце. Тому і моє зараз розривається від болю»
Як розповів ще один побратим загиблого, у Миколи була особлива любов до України: військовий медик мріяв одружитися саме з українкою.
Під час служби військовий медик просив, якщо раптом загине, то хоче, аби його кремували та розвіяли прах в Україні, Білорусії та Естонії. Саме так і відбулося сьогодні на Байковому кладовищі у столиці.
Вічна слава і пам’ять Герою!
Фото – Дмитро Юрченко
Ольга Вікарчук, Ніка Федорцова для АрміяInform
