До ініціативи наразі долучилися понад 100 військових частин Сил оборони України, які вже знищили понад 17 000 розвідувальних та ударних…
Наприкінці минулого тижня Верховна Рада ухвалила два рішення, які є важливим кроком для подальшого реформування сектору безпеки і оборони України, а також для зміцнення нашого партнерства з ЄС та НАТО. Центр «Нова Європа» спеціально для Європейської правди дізнавався, що дасть Україні імплементація цих законів. І як вони наблизять нас до Альянсу.
Йдеться про ухвалення закону про оборонні закупівлі та внесення змін до закону про службу зовнішньої розвідки.
Втім, водночас депутати перенесли розгляд ще одного законопроєкту з «пакета НАТО», який мали ухвалити того дня – закон щодо розвідки.
Купуємо в НАТО
Новий закон про оборонні закупівлі повністю змінює систему закупівель та переводить її на нові стандарти.
Насамперед йдеться про суттєве зменшення рівня таємності процедур і порядку оборонних закупівель через внесення змін до закону «Про державну таємницю».
Зменшення секретності відкриває можливість для демократичного та цивільного контролю у сфері оборонних закупівель, що означатиме збільшення рівня їх прозорості.
Новий закон сприятиме встановленню здорової конкуренції між виробниками: не тільки національними, а й іноземними, що відкриває для замовників можливість імпорту. Тепер вони зможуть здійснювати закупівлі відповідно до їхніх потреб, а не наявної пропозиції.
Конкуренція забезпечить перехід до вільного ціноутворення: ціни тепер створюватиме ринок, а необхідну оборонну продукцію визначатимуть замовники через трирічні «плани закупівель».
Закон також передбачає створення системи державного гарантування якості оборонної продукції (на основі підходів, що використовуються у стандартах НАТО) та встановлює можливість закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення через міжнародні спеціалізовані організації.
У редакції закону, ухваленого у першому читанні, йшлось, зокрема, про систему закупівель Північноатлантичного альянсу – Агенцію НАТО з підтримки та постачання (АНПП, NATO Support and Procurement Agency).
Однак, після доопрацювання закону перед другим читанням із проєкту вилучили згадку про АНПП.
Втім, це не змінює того факту, що Україна може здійснювати закупівлі через цю організацію, адже вона приєдналася до Агенції ще у 2015-му, а наприкінці 2019 року, після завершення адаптації національного нормативного поля, здійснено перші закупівлі через цю систему.
Згадка в першій редакції закону про АНПП радше покликана стимулювати Україну здійснювати закупівлі через цю систему, адже окрім очевидних переваг, які вона надає (можливість здійснювати закупівлі без посередників за ринковими цінами тощо), головним надбанням є те, що Україну сприйматимуть як надійного партнера, якщо вона і надалі користуватиметься системою закупівель через Агенцію.
Новий закон для розвідки
На відміну від закону про оборонні закупівлі, який почали розробляти восени 2019 року, закон про розвідку готували ще з 2017-го, втім не було політичної волі для його ухвалення.
Необхідність розробки нового закону гостро постала із початком російської агресії в Криму та на Сході України у 2014 році.
Новий закон про розвідку спрямований на підвищення ефективності роботи і взаємодії між розвідувальними органами України та іншими суб’єктами розвідувального товариства. Від ухвалення нового закону залежить реалізація стратегій окремих органів безпеки і оборони.
Чинний закон про розвідувальні органи датовано ще 2001 роком – він не відповідає нинішнім реаліям.
Відповідно, за відсутності нового закону неможливо видати необхідні підзаконні акти та реалізувати більшість практичних завдань.
Цей закон адекватно відображає всю архітектуру розвідувальної спільноти, визначає термін «розвідка», передбачає посилення парламентського контролю за сферою розвідки, виключає СБУ з переліку розвідувальних органів (стає суб’єктом розвідувального товариства).
З огляду на це, прикро, що розгляд законопроєкту перенесено. Тим більше – наступного разу в депутатів руки до нього дійдуть нескоро.
Позитивом є лиш те, що депутати все ж ухвалили правки в інший документ, що регламентує сферу розвідки – профільний закон про Службу зовнішньої розвідки.
Щоправда, на початку 2020 року Центр протидії корупції критикував законопроєкт про розвідку за нібито розширення можливостей підрозділів Нацгвардії України у проведенні розвідувальних заходів. Утім, як пояснили в НГУ, згідно з чинним законодавством «підрозділи розвідки органів військового управління та військових частин НГУ можуть залучати до виконання окремих розвідувальних завдань».
Водночас, згідно з новим законом про розвідку, НГУ не стає розвідорганом, а суб’єктом розвідувального товариства. Після офіційного спростування, наданого силовими відомствами, конфлікт вичерпано.
Важливо, що в НАТО так само не висловлювали зауважень щодо законопроєкту.
Що далі?
Під час розробки законопроєктів про оборонні закупівлі і про розвідку Україна провела чимало консультацій з представниками НАТО та радниками з держав-членів Альянсу. На етапі їх розробки в Альянсі стримано позитивно ставились до обох законопроєктів.
Ухвалення нового закону та внесення поправок до закону про СЗР не лише сприятиме подальшому реформуванню сектору безпеки і оборони України, а й стане важливим кроком вперед у відносинах із Альянсом.
Втім, ухвалення необхідних законів – це лише перший крок. Далі – ґрунтовна робота над підзаконною нормативно-правовою базою та їх імплементацією.
Крім того, на порядку денному відносин Україна – НАТО залишається ухвалення відкладеного закону про розвідку, а також ще трьох законів у секторі безпеки та оборони. Йдеться про:
– закон про парламентський контроль щодо безпеки і оборони, проєкт якого зареєстрований у парламенті під № 1204;
– зміни до законодавства про СБУ (№ 3196);
– закон про державну таємницю (поводження із державною таємницею та секретною інформацією), який ще в роботі.
Однак помилково було б вважати, що двосторонні відносини з Альянсом розвиваються за формулою «реформи в обмін на членство», а за кожен новий ухвалений закон передбачається винагорода.
Головна винагорода для України на цьому шляху – збільшення обороноспроможності та демократизації, зростання рівня довіри партнерів та подальше зміцнення партнерства з НАТО.
З огляду на турбулентну та часом непослідовну українську зовнішню політику, для нас вкрай важливо постійно доводити, що Україна – надійний партнер, адже у демократичних альянсах довіра – найважливіший капітал.
Ухвалення законів зміцнюватиме також партнерство зі США.
До слова, законопроєкт про оборонні закупівлі був навіть важливішим для українсько-американських відносин, ніж українсько-натовських. Так, ухвалення законопроєкту було необхідною передумовою для надання Україні $250 млн допомоги.
Утім, той факт, що США «авансом» розблокували для України цей пакет допомоги тоді, коли законопроєкт було тільки направлено на доопрацювання та повторне друге читання, свідчить про певний рівень довіри до України як партнера.
Добре, що Україна не підірвала цю довіру.
