Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
За своїм характером ця жінка схожа на козацьку шаблю – невблаганну та грізну зброю для ворогів і захисницю та вірну подругу для друзів. Саме такою є санітарний інструктор першого десантно-штурмового батальйону старший солдат Людмила Кравець. До моменту російського нападу на Україну Людмила була викладачем біології, грала у волейбол і провадила звичайне життя української жінки. Красива, спортивна та поставна дівчина з довгим хвилястим волоссям, що так грайливо спадало на плечі. Їй подобалося, коли вітер плутався в кучерях… та щойно чисте повітря Батьківщини огорнув сморід і дим «русского міра», Людмила не просто зрізала коси, а підстриглася «під нуль». І саме ця її жертва довела керівникові комісаріату всю серйозність мотивації цієї Українки. Так вона добровільно мобілізована потрапила до лав Збройних Сил України.
– Коли військком спитав мене, чому я іду служити, я відповіла: «Велика кількість чоловіків у нашій державі – це просто набір хромосом, і ми, жінки, ставатимемо на їхнє місце, щоб дозволити іншим жінкам, які залишаються в тилу, народжувати та виховувати справжніх козаків», – пригадує Людмила.
Після цього наша героїня відразу потрапила у ДШВ. Під час занять на Житомирському полігоні на цілеспрямовану й енергійну дівчину відразу звернули увагу й запропонували пройти інструкторський курс із тактичної медицини в Естонії. Потім була війна. Авдіївка, Дружківка й ще чимало населених пунктів, які тоді захищала одна з бригад ДШВ.
Як відомо, український десант із ворогом не домовляється й миру не просить – він до нього примушує. А це означає: бойові дії, поранені та загиблі герої України. Всі вони потрапляли до рук військових медиків. Один випадок запам’ятався Людмилі найяскравіше.
– Це трапилося неподалік Авдіївки, – пригадує вона. – Молодий, ще зовсім юний хлопчина, всього 22 роки, підірвався на міні – розтяжці, яку встановили російські диверсанти. Йому відірвало ногу по коліно. Плакали тоді всі, навіть водій швидкої допомоги. Звичайно, ми намагалися тримати себе в руках і підбадьорювати юнака, коли він на ношах прощався з життям і просив передати дівчині, що кохає її.
Хлопцю тоді пощастило, що він потрапив до таких професійних медиків, як Людмила – він вижив. Наразі пройшов реабілітацію, отримав протезування та повернувся до життя.
Ймовірно, що саме такі випадки й сформували ставлення старшого солдата Людмили Кравець до служби. У неї все чітко та функціонально: коротка стрижка, широкий однострій, а вміст її медичного рюкзака – як кабінет мультифункціонального лікаря на додаток зі слюсарем. Адже, крім звичних препаратів у численних кишеньках цього «наплічника життя», лежать ще й гайкові ключі, викрутки, а біля бойового ножа – здоровенний рулон армованого скотчу.
– Я військовий медик, і ніхто не знає, куди нас можуть закинути наступної години, – каже Людмила. – Тому повинна бути готова у будь-яку хвилину врятувати життя людині. І не факт, що тоді мені не потрібно буде якогось інструмента чи препарату.
До речі, важить цей рюкзак близько 40 кілограмів, але Людмила ходить з ним навіть на тактичні тренування, щоб не відвикати від ваги.
На сьогодні, крім своїх прямих обов’язків, старший солдат Людмила Кравець є інструктором з тактичної медицини у бригаді. І під час своїх занять вона однаково вимоглива як до себе, так і до слухачів навчального курсу. Між іншим, чимало муляжів вона виготовила власноруч, навіть замінники крові. Адже бачити, який вигляд має рана на картинці чи в Інтернеті, – то одне, інша справа – торкнутися до всього руками.
– Найкраща нагорода для мене – це коли мені телефонують хлопці й кажуть: «Знаєш, ми потрапили в ситуацію і зробили так, як ти навчала. Всі живі», – каже Людмила. – А це означає, що я їх навчила добре. І додому повернеться чийсь син, батько чи брат.
Цими днями старший солдат Людмила Кравець закінчує курс спеціальної медичної підготовки для медиків підрозділів своєї бригади. І так, як і всі, готується вкотре вийти на передові лінії оборони України. АрміяInform бажає їй удачі та щоб на всі медичні запити ситуації її відповідь була – 4.5.0.
