Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
За своїм характером ця жінка схожа на козацьку шаблю – невблаганну та грізну зброю для ворогів і захисницю та вірну подругу для друзів. Саме такою є санітарний інструктор першого десантно-штурмового батальйону старший солдат Людмила Кравець. До моменту російського нападу на Україну Людмила була викладачем біології, грала у волейбол і провадила звичайне життя української жінки. Красива, спортивна та поставна дівчина з довгим хвилястим волоссям, що так грайливо спадало на плечі. Їй подобалося, коли вітер плутався в кучерях… та щойно чисте повітря Батьківщини огорнув сморід і дим «русского міра», Людмила не просто зрізала коси, а підстриглася «під нуль». І саме ця її жертва довела керівникові комісаріату всю серйозність мотивації цієї Українки. Так вона добровільно мобілізована потрапила до лав Збройних Сил України.
– Коли військком спитав мене, чому я іду служити, я відповіла: «Велика кількість чоловіків у нашій державі – це просто набір хромосом, і ми, жінки, ставатимемо на їхнє місце, щоб дозволити іншим жінкам, які залишаються в тилу, народжувати та виховувати справжніх козаків», – пригадує Людмила.
Після цього наша героїня відразу потрапила у ДШВ. Під час занять на Житомирському полігоні на цілеспрямовану й енергійну дівчину відразу звернули увагу й запропонували пройти інструкторський курс із тактичної медицини в Естонії. Потім була війна. Авдіївка, Дружківка й ще чимало населених пунктів, які тоді захищала одна з бригад ДШВ.
Як відомо, український десант із ворогом не домовляється й миру не просить – він до нього примушує. А це означає: бойові дії, поранені та загиблі герої України. Всі вони потрапляли до рук військових медиків. Один випадок запам’ятався Людмилі найяскравіше.
– Це трапилося неподалік Авдіївки, – пригадує вона. – Молодий, ще зовсім юний хлопчина, всього 22 роки, підірвався на міні – розтяжці, яку встановили російські диверсанти. Йому відірвало ногу по коліно. Плакали тоді всі, навіть водій швидкої допомоги. Звичайно, ми намагалися тримати себе в руках і підбадьорювати юнака, коли він на ношах прощався з життям і просив передати дівчині, що кохає її.
Хлопцю тоді пощастило, що він потрапив до таких професійних медиків, як Людмила – він вижив. Наразі пройшов реабілітацію, отримав протезування та повернувся до життя.
Ймовірно, що саме такі випадки й сформували ставлення старшого солдата Людмили Кравець до служби. У неї все чітко та функціонально: коротка стрижка, широкий однострій, а вміст її медичного рюкзака – як кабінет мультифункціонального лікаря на додаток зі слюсарем. Адже, крім звичних препаратів у численних кишеньках цього «наплічника життя», лежать ще й гайкові ключі, викрутки, а біля бойового ножа – здоровенний рулон армованого скотчу.
– Я військовий медик, і ніхто не знає, куди нас можуть закинути наступної години, – каже Людмила. – Тому повинна бути готова у будь-яку хвилину врятувати життя людині. І не факт, що тоді мені не потрібно буде якогось інструмента чи препарату.
До речі, важить цей рюкзак близько 40 кілограмів, але Людмила ходить з ним навіть на тактичні тренування, щоб не відвикати від ваги.
На сьогодні, крім своїх прямих обов’язків, старший солдат Людмила Кравець є інструктором з тактичної медицини у бригаді. І під час своїх занять вона однаково вимоглива як до себе, так і до слухачів навчального курсу. Між іншим, чимало муляжів вона виготовила власноруч, навіть замінники крові. Адже бачити, який вигляд має рана на картинці чи в Інтернеті, – то одне, інша справа – торкнутися до всього руками.
– Найкраща нагорода для мене – це коли мені телефонують хлопці й кажуть: «Знаєш, ми потрапили в ситуацію і зробили так, як ти навчала. Всі живі», – каже Людмила. – А це означає, що я їх навчила добре. І додому повернеться чийсь син, батько чи брат.
Цими днями старший солдат Людмила Кравець закінчує курс спеціальної медичної підготовки для медиків підрозділів своєї бригади. І так, як і всі, готується вкотре вийти на передові лінії оборони України. АрміяInform бажає їй удачі та щоб на всі медичні запити ситуації її відповідь була – 4.5.0.
Боєць 77-ї аеромобільної Наддніпрянської бригади з позивним «Кубік», командував підрозділом, який 5,5 місяців тримав оборону.
Жінки-добровольці, які раніше відбували покарання, тепер опановують безпілотні комплекси в батальйоні «Шквал» 1-го штурмового полку імені Дмитра Коцюбайла.
Від початку доби агресор 41 раз атакував позиції Сил оборони. Понад половина бойових зіткнень припала на Костянтинівський та Покровський напрямки.
Бійці 425-го штурмового полку «Скеля» з позивними «Джокер» та «Мессі» в рукопашному бою взяли двох окупантів у полон.
Пілоти 1-го батальйону «Хижаки висот» 59-ї штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка повідомили про чергове поповнення обмінного фонду.
Бійці Зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 53-ї механізованої бригади імені князя Володимир Мономаха зняли відстріл ворожих БПЛА на GoPro.
Радіотелеграфіст у 66 ОМБр ім. князя Мстислава Хороброго ЗСУ
від 50000 до 120000 грн
Київ, Київська область
Командир бойової машини, військовослужбовець
від 20000 до 120000 грн
Дніпро, Дніпропетровська область
Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….