У Харкові викрито злочинну групу з 13 осіб, до якої входили посадовці медико-соціальних експертних комісій та їхні спільники. Суд визнав…
АрміяInform продовжує розповідати, як наші кореспонденти випробовують на собі тренажери для ЗСУ. Цього разу журналіст завітав до вітчизняної компанії, що розробляє й виготовляє повнофункціональні тренажери бойової техніки, на яких навчаються оператори ПЗРК.
Кому протидіє «Ігла»?
В умовах сучасних збройних конфліктів роль авіації – провідна. Для прикладу можна пригадати операції НАТО «Союзна сила» (англ. − Operation Allied Force) в колишній Югославії, «Операція Свобода Іраку» (Operation Iraqi Freedom) в Іраку, бої за Алеппо в Сирії, які підтверджують: підготовка зенітників у мирних умовах украй важлива. Про це повідомляє АрміяInform.
…Перше, що має зробити командир, – визначити профпридатність рекрута.
Для початку уточнимо, що ПЗРК важить до 18 кг і з ним необхідно рухатися, переміщатися, різко піднімати та опускати його, при цьому у військовослужбовця не повинні тремтіти руки. Тобто оператор має бути передусім підготовленим фізично.
Другий важливий фактор − моральна готовність встати з-за укриття і навести ПЗРК на ціль. Бо, коли атакує літак або вертоліт, страшно бачити, як на тебе летить смерть. І готовність стати обличчям до неї є не в кожного.
«Ігла» розрахована на протидію швидкісним цілям, що низько летять, на відстані до 6 км. У розряд таких цілей входять штурмовики Су-25 «Грач», бойові вертольоти Мі-24 і Мі-35. Вони атакують, як правило, з дистанції до 2-3 км, а удар НКРСами (некерований реактивний снаряд. – Ред.) наносять з дистанції від 300 м до 3 км. Тому завдання стрільця − збити літак чи вертоліт до підходу літального апарату на дистанцію впевненого ураження об’єкту, що охороняється.
«Спалах вибуху – і білий інверсійний слід змінюється чорним димом. Ціль вражена з першої спроби»
…З інструктором підходимо до звичайного тренажерного пульту − екрани моніторів, клавіатура, миша. Поруч на стійці − труба ПЗРК «Ігла» і шолом із окулярами віртуальної реальності.
Усі органи управління на «Іглі», як-то кажуть, «ідентичні натуральним».
Інструктор координує виконання умов вправи, послідовність дій, приймає рішення на спосіб ураження цілі − зустрічним курсом або навздогін. Ми вибираємо зустрічний варіант.
Одягаю шолом − фактично, звичайну каску з окулярами віртуальної реальності. Підлаштовуємо зображення до очей, і картинка набуває колір та чіткість. За умовами завдання − сонячний день, я прикриваю об’єкт.
Інструктор вказує орієнтир на місцевості, дистанцію і напрямок, звідки заходитиме ціль. Перед початком вправи дають коди з розпізнавання «свій-чужий», щоб не збити свого. Перед тим, як зробити пуск, виконую наступні маніпуляції.
Бачу інверсійний слід. Очікую команди на виконання «наколу» для запуску ракети. «Провести накол» − це значить, що в мене є 30 секунд на захоплення цілі й постріл.
Для цього провертаю рукоятку зліва на трубі. Чую імітацію роботи гіроскопів − починаючи від розкрутки і до виходу на режим. Як тільки ціль увійде в зону ураження − потрібно навести й провести пуск. Для цього в мене є 2-4 секунди.
Труднощів чимало − ціль може виконувати протизенітний маневр і наносити удар різними способами. Якщо бомбами − то це може бути зроблено на проході, з кабрування. Якщо пуск ракет − вихід на бойовий курс. З огляду на те, що у ймовірного противника не густо ракет останнього покоління, які «випустив і забув», їм потрібно певний час після пуску залишатися на бойовому курсі, виконуючи підсвічування цілі. Як правило, в цей момент літак або ударний вертоліт стає вразливим, і стрілець-зенітник може в нього поцілити.
Крім того, ціль може відстрілювати пастки різного типу, маневрувати по висоті й горизонту − все це боєць має відслідковувати і правильно реагувати.
Між тим ціль росте. Чую звук зумера і бачу, що блимає індикатор захоплення цілі. І ось − вона захоплена. Для пострілу є два варіанти − ручний і автоматичний. Вказаний був другий варіант. Це означає, що після захоплення пуск відбувається моментально.
Для відсікання теплових пасток застосовують спеціальний пристрій − селектор. Він дозволяє відокремити справжню ціль від помилкових − скорочуючи діапазон температур, збільшує шанс ураження цілі.
І ось − ракета пішла. Хмарка диму на секунди заповнює екран, і я бачу, як, описуючи петлю, ракета виходить на перехоплення літака. Спалах вибуху − і білий інверсійний слід змінюється чорним димом. Ціль уражена з першої спроби.
Робота на «четвірку»
Інструктор злегка здивований − як з’ясовується, серед сотні пусків хорошим результатом вважається влучання в 3-5 випадках. Тобто 5% − це непоганий результат стрільб.
Дивимося результати виконання вправи.
Система видає оцінку сама − 2, 3, 4 або 5, плюс коментар допущених помилок. У моєму випадку − оцінка «4». Помилкою вважається надмірно довгий час ведення цілі − на захоплення і пуск дається 2,2 секунди. У реальних бойових умовах я б уже піддав об’єкт, що прикриваю, серйозній небезпеці − адже в авіаційній атаці рахунок йде на долі секунди, а я протягнув до 3,7 секунд. За цей час літак, що атакував, міг пройти 250-300 метрів і випустити ракету.
Хорошим результатом вважається вкластися у норматив і здійснити пуск ракети в бік цілі. Навіть, якщо літак не зіб’ють, а він піде з бойового курсу на протизенітний маневр, то завдання прикриття об’єкта можна вважати виконаним.
