Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
АрміяInform продовжує розповідати, як наші кореспонденти випробовують на собі тренажери для ЗСУ. Цього разу журналіст завітав до вітчизняної компанії, що розробляє й виготовляє повнофункціональні тренажери бойової техніки, на яких навчаються оператори ПЗРК.
Кому протидіє «Ігла»?
В умовах сучасних збройних конфліктів роль авіації – провідна. Для прикладу можна пригадати операції НАТО «Союзна сила» (англ. − Operation Allied Force) в колишній Югославії, «Операція Свобода Іраку» (Operation Iraqi Freedom) в Іраку, бої за Алеппо в Сирії, які підтверджують: підготовка зенітників у мирних умовах украй важлива. Про це повідомляє АрміяInform.
…Перше, що має зробити командир, – визначити профпридатність рекрута.
Для початку уточнимо, що ПЗРК важить до 18 кг і з ним необхідно рухатися, переміщатися, різко піднімати та опускати його, при цьому у військовослужбовця не повинні тремтіти руки. Тобто оператор має бути передусім підготовленим фізично.
Другий важливий фактор − моральна готовність встати з-за укриття і навести ПЗРК на ціль. Бо, коли атакує літак або вертоліт, страшно бачити, як на тебе летить смерть. І готовність стати обличчям до неї є не в кожного.
«Ігла» розрахована на протидію швидкісним цілям, що низько летять, на відстані до 6 км. У розряд таких цілей входять штурмовики Су-25 «Грач», бойові вертольоти Мі-24 і Мі-35. Вони атакують, як правило, з дистанції до 2-3 км, а удар НКРСами (некерований реактивний снаряд. – Ред.) наносять з дистанції від 300 м до 3 км. Тому завдання стрільця − збити літак чи вертоліт до підходу літального апарату на дистанцію впевненого ураження об’єкту, що охороняється.
«Спалах вибуху – і білий інверсійний слід змінюється чорним димом. Ціль вражена з першої спроби»
…З інструктором підходимо до звичайного тренажерного пульту − екрани моніторів, клавіатура, миша. Поруч на стійці − труба ПЗРК «Ігла» і шолом із окулярами віртуальної реальності.
Усі органи управління на «Іглі», як-то кажуть, «ідентичні натуральним».
Інструктор координує виконання умов вправи, послідовність дій, приймає рішення на спосіб ураження цілі − зустрічним курсом або навздогін. Ми вибираємо зустрічний варіант.
Одягаю шолом − фактично, звичайну каску з окулярами віртуальної реальності. Підлаштовуємо зображення до очей, і картинка набуває колір та чіткість. За умовами завдання − сонячний день, я прикриваю об’єкт.
Інструктор вказує орієнтир на місцевості, дистанцію і напрямок, звідки заходитиме ціль. Перед початком вправи дають коди з розпізнавання «свій-чужий», щоб не збити свого. Перед тим, як зробити пуск, виконую наступні маніпуляції.
Бачу інверсійний слід. Очікую команди на виконання «наколу» для запуску ракети. «Провести накол» − це значить, що в мене є 30 секунд на захоплення цілі й постріл.
Для цього провертаю рукоятку зліва на трубі. Чую імітацію роботи гіроскопів − починаючи від розкрутки і до виходу на режим. Як тільки ціль увійде в зону ураження − потрібно навести й провести пуск. Для цього в мене є 2-4 секунди.
Труднощів чимало − ціль може виконувати протизенітний маневр і наносити удар різними способами. Якщо бомбами − то це може бути зроблено на проході, з кабрування. Якщо пуск ракет − вихід на бойовий курс. З огляду на те, що у ймовірного противника не густо ракет останнього покоління, які «випустив і забув», їм потрібно певний час після пуску залишатися на бойовому курсі, виконуючи підсвічування цілі. Як правило, в цей момент літак або ударний вертоліт стає вразливим, і стрілець-зенітник може в нього поцілити.
Крім того, ціль може відстрілювати пастки різного типу, маневрувати по висоті й горизонту − все це боєць має відслідковувати і правильно реагувати.
Між тим ціль росте. Чую звук зумера і бачу, що блимає індикатор захоплення цілі. І ось − вона захоплена. Для пострілу є два варіанти − ручний і автоматичний. Вказаний був другий варіант. Це означає, що після захоплення пуск відбувається моментально.
Для відсікання теплових пасток застосовують спеціальний пристрій − селектор. Він дозволяє відокремити справжню ціль від помилкових − скорочуючи діапазон температур, збільшує шанс ураження цілі.
І ось − ракета пішла. Хмарка диму на секунди заповнює екран, і я бачу, як, описуючи петлю, ракета виходить на перехоплення літака. Спалах вибуху − і білий інверсійний слід змінюється чорним димом. Ціль уражена з першої спроби.
Робота на «четвірку»
Інструктор злегка здивований − як з’ясовується, серед сотні пусків хорошим результатом вважається влучання в 3-5 випадках. Тобто 5% − це непоганий результат стрільб.
Дивимося результати виконання вправи.
Система видає оцінку сама − 2, 3, 4 або 5, плюс коментар допущених помилок. У моєму випадку − оцінка «4». Помилкою вважається надмірно довгий час ведення цілі − на захоплення і пуск дається 2,2 секунди. У реальних бойових умовах я б уже піддав об’єкт, що прикриваю, серйозній небезпеці − адже в авіаційній атаці рахунок йде на долі секунди, а я протягнув до 3,7 секунд. За цей час літак, що атакував, міг пройти 250-300 метрів і випустити ракету.
Хорошим результатом вважається вкластися у норматив і здійснити пуск ракети в бік цілі. Навіть, якщо літак не зіб’ють, а він піде з бойового курсу на протизенітний маневр, то завдання прикриття об’єкта можна вважати виконаним.
