Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Російська пропаганда ще з часів богослова Феофана Прокоповича (прихильника Петра I), як мантру, повторює, що українці, московити та білоруси становлять триєдиний народ. Нині це саме ретранслює нинішній володар Кремля − Путін. Про наявні документи різних часів, зокрема і середини ХІХ століття, що спростовують ці облудні твердження кремлівської пропаганди, розповідає АрміяInform.
Нагадаємо, що риторика Москви зводиться до того, що «единый народ» має лише несуттєві розбіжності: говірки «великого и могучего языка», а не окремі мови, регіональну побутову специфіку, оригінальні культури. Тобто, згідно з концепцією «руського міра», усі відмінності неістотні.
170 років тому побачило світ «Военно-статистическое обозрѣніе…1850 года». Його зміст більш ніш красномовний… Документ аналізує тогочасне населення імперії з точки зору його автентичності. Знаково також і те, що створювалося воно в часи, коли царатом була знищена перша українська політична організація – Кирило-Мефодіївське братство. Отож, дослідження було більш ніж актуальне.
Одна з цитат із цього документу говорить сама за себе: «Північні уїзди, як прикордонні з Великоросійськими губерніями, наповнилися Росіянами, південні ж, по сусідству з Малоросією, Малоросіянами. Від самого початку ці два народи різко відрізнялися і мовою, і вдачею, і звичаями….
Що стосується Росіян, оселі селян – хати, здебільшого дерев’яні, але є і крейдяні, і кам’яні; вони опалюються дровами, соломою, і в південних уїздах виготовляють цеглу з навозу; освітлюють олією та скіпками. Одяг – суконний домашнього виробництва; взуття на заможніших – чоботи. Їжа − житній хліб, щі, гречана каша, молоко…
Малоросіяни майже в усьому відрізняються від Росіян: говірка їх геть особлива, одяг також відрізняється кроєм, жінки носять плахти, пов’язки особливого роду, полюбляють прикрашатися різними привісками і квітами, на шиї багато носять бісеру і тому подібного намиста: улюблені кольори на хустках і сукнях яскраві та строкаті: зимовий одяг на загал: сірий халат і овечий кожух; хати їхні усі поспіль білі, мажуться із середини та ззовні крейдою з часткою червоної глини.
Місця, де встановляються ікони, розмальовуються строкатими смугами. Підлоги здебільшого земляні, але завжди сухі. Взагалі охайність в хатах у них дотримується в усьому: приготування їжі робиться зранку і ввечері; хліб переважно полюбляють пшеничний, або мішаний із ячмінним борошном і лише злидні змушують їсти житній; свиняче сало є вже ласий шматок…
Росіяни в домашньому побуті зрідка дотримуються чистоти і навіть живуть разом із тваринами, від чого сморід та огидний запах завжди існує в їхніх оселях, особливо з початком холоду. Посуду взагалі буває в господарстві мало і той весь забруднений».
Отож, як засвідчує російське дослідження, мови у росіян та «малоросів» (тобто, українців) – абсолютно різні, архітектура та одяг – різні, а побутова культура в українців значно вища, аніж у «великоросів». Тож, як бачимо, версія про «купку хлопоманів» середини ХІХ століття тріщить по всіх швах!
«Военно-статистичкское обозрение» російського генштабу вщент нищить й іншу кремлівську байку – про «штучне створення» української нації австрійським генштабом.У 1850 році, коли це дослідження було опубліковане, як відомо, Австро-Угорщині, вочевидь, було не до України – там із великими зусиллями долали наслідки «весни народів» 1848 року, яка мало не поховала імперію Габсбургів.
