Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Командиру БРДМ старшому солдатові Олександру Апоріну – 27. Та за його плечима – вже три ротації до району ведення бойових дій на Сході держави. За цей час він відбувся як військовий спеціаліст і командир.
– Після строкової служби я пробував себе у різних професіях, допоки не зрозумів: моє – це армія, – каже воїн. – Пішов на контракт. Місцем служби обрав 59-ку. Тут знаю свою роботу, розумію, що від мене вимагають і що потрібно робити. Впевнений: тут я на своєму місці.
На війні Олександр виконував обов’язки командира взводу – командира ВОПу.
– Чесно кажучи, перша ротація була для мене найважчою. Постійні обстріли, нас буквально вибивали з позицій, норовили прорватися ДРГ, полював снайпер, – розповідає Олександр. – Найчастіше згадую травневий ранок 2017-го. Ми тільки зайшли на позицію в Павлополі, і почався обстріл. Крили з БМП-2 десь з кілометрової відстані. Я відразу і не зрозумів, що відбувається. Та й більшість моїх побратимів теж потрапили під обстріл уперше. Якусь мить нас заполонив страх… Та завдяки командирам, їхнім вказівкам і командам ми швидко опанували себе й відкрили вогонь у відповідь. А потім раптово настала така разюча тиша. І тоді ми зрозуміли: тут і зараз усе залежить тільки від нас. Я багато разів переживав цей момент у душі й досі пам’ятаю запах першого бойового пороху.
Пригадуючи попередні ротації, хлопець розповідає ще один з випадків.
– Нам швидкими темпами потрібно було облаштувати позиції неподалік бліндажа. Але ми навіть не встигли задіяти інструмент, як в нашу роботу втрутився снайпер. І так погода не дуже, зима, холоднеча… А тут ще й він дошкуляє, – усміхається Олександр. – Залітаємо в укриття і, змінивши інвентар на кулемети, вгамовуємо знахабнілого противника. Вони щось там намагалися пошуміти мінометами, але ми знову дали адекватну відповідь. А втім, роботи ми змогли відновити лише під вечір. Ворог того дня вже не дошкуляв. Напевне, зрозумів, що чіпати нас було собі ж дорожче.
Усі три ротації Олександра Апоріна супроводжував спорт. У 2017-му в Павлополі, в 2019-му в Попасній, не стала винятком і Світлодарка цього року. Всюди, де доводилося захищати Батьківщину від російського окупанта, хлопець з побратимами облаштовував імпровізований спортмайданчик.
– Бруси, турнік – традиційні вправи щоразу, коли випадала вільна від чергувань хвилина, – розповідає Олександр. – Гадаю, що підтримувати фізичну форму потрібно навіть на війні. І класно, коли не тільки ти так думаєш, а й побратими. Не покидаю заняття і тепер, повернувшись додому. До цього привчатиму й сина Артема. Йому, щоправда, лише сім місяців, але нехай трішки підросте та займатимемося у парі.
Нині бригада у повному складі повернулася в ППД, військові – у заслужених відпустках, а рідні намагаються не думати, що дні відпочинку пролетять дуже швидко й воїни скоро повернуться до своїх звичних бойових буднів.
– Я родом із Херсонщини. Там – батьки, рідні й друзі. І так само – у більшості моїх побратимів. Але ще жоден з них не подумав переривати контракт, – запевняє боєць. – Адже наші сім’ї все розуміють і завжди чекають нас додому. А ми зі свого боку намагаємося їх не розчаровувати.
Хлопець розповідає, що за три ротації на Донбас він багато що здобув: дружбу, бойовий досвід, нові звички. Але чимало й утратив…
– Я бачив свого сина тільки раз – щойно він родився. І я поїхав на війну. Коли повернувся, Артем уже потроху починав ходити, – на закінчення розмови говорить Олександр Апорін. – Увесь цей час мене не було поряд і я неймовірно за ним сумував. Тож тепер намагаюся приділити йому щонайбільше уваги, адже знаю – ще трішки і я знову поїду…
@armyinformcomua
Військовослужбовці повітряного командування «Захід» продемонстрували злагодженість і високу майстерність, 5 жовтня знищивши ворожу крилату ракету Х-101 за допомогою переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла».
Артилеристи 28-ї окремої механізованої бригади оприлюднили кадри знищення російської піхоти.
Бойовий медик Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють» здійснив унікальну рятувальну операцію, провівши переливання донорської крові просто на лінії фронту.
Український FPV-безпілотник осідлав пускозаряджальну установку зенітно-ракетного комплексу БУК-М3, проїхав на ній близько 15 кілометрів, після чого самоліквідувався, знищивши ворожу техніку.
Міністр оборони України Денис Шмигаль разом з командою презентували спроможності українського виробництва зброї Премʼєр-міністерці Литви Інзі Ругінене, представникам НАТО та іншим поважним іноземним гостям.
На західному напрямку бійці мобільної вогневої групи 114-ї бригади Повітряного командування «Захід» знищили російський ударний безпілотник типу «Shahed».
від 20000 до 22000 грн
Львів
Державна прикордонна служба України
від 50000 до 50000 грн
Ужгород
Харківська окрема авіаційна ескадрилья
Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…