А відтак — і наближення українського військового взуття до стандартів НАТО. АрміяInform запитала в Центрального управління розвитку матеріального забезпечення Міноборони України…
Прихована позиція (далі ПП.− Авт.) подібна до патрульної бази в тому сенсі, що її основним захистом є маскування та спостереження за ворогом. Однак головне призначення ПП – бути місцем, де патруль, рухома група в одне відділення або взвод зможе переховуватися від противника під час рекогносцировки, розвідки або відпочинку. Для цього існує два основні методи.
Особливості створення прихованої позиції
Принципово важливо облаштовувати ПП не ближче ніж 300 метрів від позицій противника або мати між ПП і противником принаймні одну природну перешкоду. Часто ПП розміщують у вкрай негостинному місці – густих кущах, скелях тощо. Це незручно, але гарантує, що противник не наскочить зненацька на схованку патруля. Про це повідомляє АрміяInform.
ПП гарантує кругову оборону завдяки тому, що всі бійці патруля так чи інше тримаються за принципом «плече до плеча». Оскільки патруль розташовано тісно, достатньо однієї пари бійців, які, сидячи спина до спини, можуть вести кругове спостереження та вогневе ураження ворога.
Ніхто не заходить в ПП і не виходить з неї, окрім дозорних, та без окремого дозволу командира! Її використовують не більше шести годин й залишають тоді, коли весь склад патруля готовий до виходу. ПП ніколи невикористовують двічі.
Метод «Спина до спини»
Цей метод є найбільш практичним для лісистої та сильно пересіченої місцевості. Там спостерігачі практично позбавлені можливості нормально контролювати можливі шляхи підходу і відступу. У будь-якому разі, якщо бійці виснажені настільки, що патруль має обладнати ПП, не варто дозволяти вартовим лежати. Бо втомлений боєць, який би дисциплінований він не був, може мимоволі заснути на посту, або надмірно розслабитися і просто втратити увагу.
Командир патруля позначає на карті приблизну область, де він хоче створити ПП. Через те, що патруль або рухома група, як правило, нечисленні, цю зону слід зайняти з ходу. Часто це означає, що бійцям доведеться ретельно обстежити потенційні місця розташування ПП, поки не буде знайдена місцина надзвичайно незручна для прихованого підходу ворога.
Приховану позицію підрозділи використовують не більше шести годин, й ніколи – двічі
У цей момент командир подає сигнал про те, що місце розташування ПП знайдено. Бійці займають пози у ПП таким чином, аби триматися за принципом «плече до плеча». Після цього присідають на коліно та розподіляють зони огляду направо і наліво в «шаховому порядку», очікуючи наступної команди.
Усі бійці групи скидають рюкзаки. Половина з них готує місце відпочинку, інші здійснюють спостереженням. Потім вони міняються місцями. При цьому не встановлюють палатки, не обладнують мінні пастки, не облаштовують винесені за межі ПП вогневі позиції. Командир патруля визначає, скільки людей буде стояти в дозорі, яким буде розпорядок дозору.
Як правило, в бойовому дозорі стоїть не менше 20% бійців, але не менше бойової пари.
Оскільки мінні загородження не виставляють, слід забезпечити дозор достатньою кількістю ручних гранат, які передають наступним дозорним. Варто переконатися, що солдати не будуть їх застосовувати, коли противник просто проходить мимо. Але у випадку, коли ПП буде ним виявлено, гранати дадуть патрулю можливість відійти з ПП та дати основній групі час підготуватись до оборони або організованого відходу.
Радіообладнання передають так само – від зміни до зміни, так само, як і прилади нічного бачення та тепловізори.
Метод «зірки»
Метод «зірки» використовують на відносно відкритій місцевості. Там, де переховуватися потрібно лежачи, сидяча поза є відкритою для ворожого спостереження та ставить під загрозу весь патруль. Багато що в цьому методі є таким самим, як у методі «спина до спини». Відмінність полягає в тому, що бійці обов`язково залягають у формі кола («зірки», стопами один до одного).
Пара бійців, які виконують дозорні функції, будуть знаходитися не плече до плеча, а на протилежних сторонах позиції «зірки». Звісно, знайти місце, недоступне для пішоходів, серед степу важко. Відтак треба розташуватися якнайдалі від противника, злитися з ландшафтом. Важливо! ПП дає малим групам достатній рівень безпеки. Але спроби командирів створити гібрид ПП й передової бази численного загону будуть їхньою серйозною помилкою. Позаяк це зовсім різні типи позицій, які не можна плутати. Якщо ваш загін завеликий для розмірів ПП, слід облаштувати для нього передову базу за всіма правилами. Тобто організовується своєрідний тимчасовий опорний пункт із мінним загородженням, передовим, боковим та тиловим дозорами, вогневими позиціями тощо.
