Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
АрміяInform продовжує публікувати розповіді про героїв, які служать у Збройних Силах України.
Цього разу ми розповімо про майора Олексія Бобилєва – командира батальйону однієї з механізованих бригад Збройних Сил України. Офіцер у бригаді понад пів року. До цього служив десантником, морпіхом. Про участь у рейді на Шахтарськ у 2014-му, нинішній стан армії та про особисті уподобання комбата читайте в нашому матеріалі.
«За три дні боїв чверть наших воїнів дістали поранення»
У рейді на Шахтарськ Олексій Бобилєв брав участь як командир групи швидкого реагування у складі 25-ї повітрянодесантної бригади.
– Наприкінці липня 2014 року штаб АТО поставив командуванню бригади завдання прикрити висування 95-ї бригади, щоб пробити коридор для виходу частин, затиснутих у районі Дмитрівка – Степанівка – Маринівка. Передбачалося утримати околиці міста Шахтарськ, перерізати трасу Торез – Сніжне. 26 липня 2014 року колона бригади висунулася в район рейду, – розповідає офіцер.
За його словами, один із батальйонів 25-ї бригади зміг пробитися до району Кам’янки. Було знищено кілька блокпостів противника. 27 липня десантники вирушили в район Шахтарська, вийшовши на його південно-східну околицю. Проросійські найманці для утримання міста зібрали щонайменше 600 бойовиків, танки, БМП, «Гради», батарею гаубиць Д-30. Підтягнувши сили, противник почав активні бойові дії. Тривали вуличні бої. За три дні боїв чверть наших десантників дістали поранення.
Воїни 25-ї бригади шукали можливості для проведення наших колон. Перший прорив здійснили 28 липня із загальним напрямком на північ. Другий – наступного дня у несподіваний для противника бік – на Благодатне.
– Пригадую, близько 4-ї ранку 31 липня ми пішли на прорив. Однак бойовиків побільшало. Напередодні до них прибуло підкріплення з Харцизька, Іловайська, Ханженкового та Кутейникового. У нашій 1-й роті, яка була в голові колони, чимало бійців загинули, – згадує майор Бобилєв.
Він розповідає, що 3-тя рота йшла в тиловому прикритті і віддалилася на 400 метрів. Проїжджаючи останнє перехрестя на околиці міста, підрозділ зіткнувся з танком проросійських бойовиків, який практично впритул почав стріляти по нашій бронетехніці. Першим снарядом була знищена БТР-Д. БМД, ухиляючись від танка, вилетіла з дороги і «роззулася», втративши гусеницю. Екіпаж і десант змогли відійти (пізніше були евакуйовані).
– Певна річ, про перерізання траси вже не йшлося, і за погодженням із командуванням група відійшла на Благодатне. На цьому закінчився рейд на Шахтарськ, – підсумував Олексій.
Комбат – чемпіон України зі змішаних єдиноборств
У 2014-му під час масованого обстрілу Бобилєв зазнав поранення.
– У період лікування читав книги, переважно романи. Пізніше проходив реабілітацію у Трускавці – їздив на конях, був часто на природі, – згадує майор.
Одужавши, на початку 2015 року знову повернувся на службу.
– Запропонували штабну посаду, але я відмовився. Тому пішов до 36-ї бригади морської піхоти, – каже офіцер.
Згодом він з новим підрозділом виконував завдання на сході України. А після навчання в Національному університеті оборони України, очолив один із батальйонів механізованої бригади.
Окрім військової служби, майор займається спортом. Навіть здобув титул чемпіона України зі змішаних єдиноборств у 2018 році. Займається також кікбоксингом, рукопашним боєм, боксом, карате, кросфітом, фітнесом. У своєму батальйоні надає час кожному підлеглому для занять спортом, якщо це не заважає виконанню завдань, навіть на передових позиціях.
– Вважаю, спортом треба займатися. Що стосується єдиноборств, то вони вчать справжньої дисципліни – якщо ми говоримо про професійні заняття… Торік я повинен був їхати на чемпіонат світу зі змішаних єдиноборств, але на той момент бригада виконувала бойові завдання на сході України. Сподіваюсь, наступного разу зможу виступити на європейській першості, – каже Олексій.
«ЗСУ сьогодні і зразка 2013 року – це небо і земля!»
Про сучасне наше військо офіцер відгукується схвально:
– Якщо порівнювати ЗСУ зразка 2013-го і 2020-го, то це – небо і земля! Мені подобається нинішня армія: озброєння, спорядження, інтенсивність навчань, ресурсне забезпечення.
За його словами, люди у Збройних Силах України теж змінилися.
– Хотілося б, щоб ретельний відбір фахівців відбувався не тільки до морської піхоти, десантно-штурмових військ, а й до інших родів – як щодо фізичної підготовки, так і психологічної. Якщо ж порівнювати теперішню ситуацію і те, що було до 2014 року, то відбір покращився. І якщо грошове забезпечення, яке військовий отримує наразі в районі ООС, надавати і в ППД, то до армії підуть дуже хороші фахівці… Загалом я задоволений нинішнім рівнем боєздатності, забезпеченості війська, – каже майор Олексій Бобилєв. – Якщо ми такими ж темпами будемо просуватися вперед, то скоро у нас буде справжня професійна армія.
