ТЕМИ
#СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

«Законопроєкт про оборонні закупівлі, покликаний замінити стару систему, підійшов до другого читання з безпрецедентним рівнем публічного обговорення» – радник Міністра оборони України Артур Переверзєв

21 Лютого 2020, 18:16
«Законопроєкт про оборонні закупівлі, покликаний замінити стару систему, підійшов до другого читання з безпрецедентним рівнем публічного обговорення» – радник Міністра оборони України Артур Переверзєв

Новий законопроєкт про оборонні закупівлі, ухвалений Верховною Радою України в першому читанні, вже готовий до розгляду в сесійному режимі. На брифінгу в АрміяInform, який провів радник Міністра оборони України Артур Переверзєв, обговорили зміни, що були внесені в цей актуальний законопроєкт перед другим читанням

Що таке «вартість життєвого циклу»?

Пане Артуре, наскільки успішно триває опрацювання закону про оборонні закупівлі?

– Законопроєкт про оборонні закупівлі рухається не так вже й повільно, з огляду на чутливість сфери, яку регулює. Триває звичний режим, характерний для періоду між першим та другим читанням. Ми очікували його фіналізацію в лютому. Однак через тривалий процес ухвалення законопроєкту про землю, сподіваємось, що це відбудеться в березні. Водночас наголошу: оборонні закупівлі покликані замінити стару систему державного оборонного замовлення. І законопроєкт підійшов до другого читання з безпрецедентним рівнем публічного обговорення.

Які зміни внесено між першим і другим читанням?

– У публічній площині проведено чимало дискусій та круглих столів. На мою думку, законопроєкт виходить компромісним і збалансованим між інтересами різних сторін – оборонного відомства й ОПК. Ми довгий час шукали оптимальне рішення, аби надати замовнику можливість використовувати новітні інструменти, передбачені законопроектом, та водночас не загнати вітчизняну «оборонку» в неконкурентне середовище або ускладнити йому співпрацю з Міноборони.

Будь ласка, зупиніться докладніше на новітніх інструментах, які вводить цей закон. Які їхні переваги?

– По-перше, йдеться про значне розширення критеріїв, за якими обиратиметься та чи інша продукція. Нині визначальним серед них є ціна на товар, який купують безпосередньо нині. Наш законопроєкт вводить нове поняття – «вартість життєвого циклу». Тобто, даємо можливість замовнику враховувати ціну не лише закупівлі одиниці техніки, а й її експлуатації, обслуговування аж до утилізації. Звісно, це потребуватиме опрацювання методології розрахунку, бо це доволі складна експертна сфера. Щодо неї в Міноборони є окремі починання, однак вони ніколи не працювали як система й не реалізовувалися в чітку інструкцію.

Законопроєкт вводить нове поняття – «вартість життєвого циклу». Тобто, даємо можливість замовнику враховувати ціну не лише закупівлі одиниці техніки, а й її експлуатації, обслуговування аж до утилізації.

По-друге, законопроєкт передбачає таке поняття, як «локалізація виробництва», що працюватиме на підтримку національного виробника. Ми розуміємо необхідність таких заходів, адже український виробник має гірший доступ до фінансових ресурсів, якщо порівнювати з іноземними. Водночас рівень «локалізації виробництва» під час торгів впливатиме не тільки на підприємства вітчизняного ОПК, а й на іноземних учасників, бо йдеться не про резидентство компаній, а саме про реальну кількість виробництв, які вони розмістили в Україні. Зберігаються і «офсети» (вид компенсаційної угоди при закупівлі імпорту, умова якої – висування зустрічних вимог інвестування частини коштів від суми контракту в економіку країни-імпортера. – Ред.). «Локалізація» є одним із видів «офсету».

Рівень «локалізації виробництва» під час торгів впливатиме не тільки на підприємства вітчизняного ОПК, а й на іноземних учасників, адже йдеться не про резидентство тих чи інших компаній, а саме про реальну кількість виробництв, які вони розмістили в Україні.

Ще один компроміс, якого досягнуто, це – норма, що визначає для вітчизняного виробника преференцію у вартості контракту. А саме, якщо в нашого підприємства ціна на продукцію вища до 10%, ніж в іноземного, перевага надається саме йому.

Абсолютна новація оборонних закупівель – надання замовнику інструменту, який дає змогу говорити про «гарантування якості» продукції, яку він отримує. Йдеться, зокрема, про державне гарантування якості, що визначає натовський стандарт «4107». Він дозволяє виставляти виробнику вимоги не просто до якості продукції як такої, а й до системи менеджменту якості на виробництві. Замовник не може перевірити кожен верстат, поставити контролера над кожним робітником, однак здатний перевірити, як працює на підприємстві система якості. Якщо на ньому запроваджено цей стандарт, зрозуміло, що випуск низькоякісної продукції зводиться до мінімуму. До речі, інструмент «гарантування якості» на Заході запроваджено понад 40 років тому. У США, Великобританії почали відмовлятися від контролю якості одиниці продукції ще після Другої світової, адже вже тоді стало зрозуміло: такий підхід неефективний. Внесення інструменту «гарантування якості» в українське національне правове поле – питання надактуальне, бо так Міноборони нарешті зможе реалізувати його в контрактах і отримати високоякісну продукцію.

Гарантування якості» продукції, яке визначає натовський стандарт «4107», дозволяє виставляти виробнику вимоги не просто до якості продукції як такої, а передусім до системи менеджменту якості на виробництві.

Хто допоможе закупити якісну продукцію військового призначення

– Ще одна новація законопроєкту – можливість закуповувати озброєння та військову техніку в міжнародних спеціалізованих організацій. Ця тематика викликала чи не найбільшу дискусію у зацікавлених сторін…

– Так. У документі, який погоджено до другого читання, передбачається дві таких організації: агенція НАТО з підтримки та постачання та програма військових продажів США. Тобто, ми говоримо не про торговельні майданчики (а саме на них посилаються наші критики), а спеціалізовані організації, які є або урядовими (США), або міжнародними (НАТО). Вони ефективно допоможуть Україні закупити продукцію військового призначення, якої немає на національному ринку. Це головне їхнє завдання. Окрім цього, ці організації дозволяють здійснювати спільні закупівлі, якщо в них виявляють зацікавленість кілька країн. Така схема забезпечує зниження вартості контракту, яке ми не отримаємо на національному ринку чи навіть у безпосередніх переговорах із виробником – нерезидентом. Цей ефект цілком зрозумілий, адже позиція однієї сторони має значно меншу переговорну силу, ніж консолідованих країн. Оскільки процес співпраці з міжнародними спеціалізованими організаціями лише запроваджується в Україні, ми наполягли на їх внесенні у правове поле, позаяк «немає у законі – замовники намагаються не ризикувати, не ставити себе перед таким вибором». Після ухвалення законопроєкту Міноборони першим в Україні пройде ці непроторенні шляхи і, впевнений, оцінить їхні переваги. Багато хто з критиків часто спекулює на цю тему. Вважають, що за таких умов ми все купуватимемо за імпортом, і нічого – на вітчизняному ринку. Це – неправда, бо у цьому немає жодної потреби. Нам невигідно купувати всі системи озброєння в країн, які згодом можуть ввести ембарго чи не розміщуватимуть виробництво в Україні, або будуть здорожувати нам вартість життєвого циклу… Тобто, є низка об’єктивних факторів, які мають враховувати при закупівлі, і це реалізовуватимуть у рамках закону.

У документі, який погоджено до другого читання, прописано такі торговельні спеціалізовані організації: агенція НАТО з підтримки та постачання і програма військових продажів США.

Щодо співпраці з міжнародними спеціалізованими організаціями маємо і перший досвід. Наприклад, наприкінці 2019 року Україна оголосила перші закупівлі в агенції НАТО з підтримки та постачання. У межах однієї – отримаємо кулеметні модулі для БТРів, закуплені за імпортом у рамках державного оборонного замовлення (ДОЗ), а за другою – гусениці до БМП. За останнім замовленням проводили торги в Україні, однак якісного національного товару в нас, на жаль, немає. А ті іноземні компанії, які подавались, теж не забезпечили належної якості. Водночас агенція НАТО, з якою починаємо співпрацю, цю якість забезпечує. На 2020 рік такі «точкові» контракти з міжнародними спеціалізованими організаціями у нас заплановані на суму близько 4,5 млн євро.

– Законопроєкт про оборонні закупівлі, який передбачає зняття надмірної засекреченості, має проходити водночас зі змінами до Закону України «Про державну таємницю». Як просувається цей процес?

– Тут є низка аспектів. У прикінцевих положеннях законопроєкту про оборонні закупівлі ми передбачили зміни до чинного закону про держтаємницю. Більшість із них пройшли – ми уточнили все, що належить до сфери оборони й економіки, а також упорядкували загальні норми, які дозволяли надто широко тлумачити природу засекречування. Окрім цього, ми прибрали норму, яку ввели у 2010 році. Вона регламентувала засекречувати все ДОЗ, незалежно від того, чи категорується конкретний товар як таємний (стаття 8). Тобто, продукцію утаємничували лише за фактом наявності її у ДОЗ. Цього тепер не буде.

Задля зняття надмірної втаємниченості ДОЗ, що породжує корупційні ризики, ми винесли пропозицію: сформувати під Кабміном міжвідомчу комісію, яка ухвалюватиме рішення про розсекречення.

Це – два аспекти. Третій – полягає у розсекреченні всіх попередніх виконаних договорів у рамках ДОЗ, причому з терміном ухвалення такого рішення до кінця року. З цим також було багато дискусій, адже насправді в чинному законодавстві не існує порядку розсекречення. Є певні положення, які вказують, які суб’єкти мають це зробити, однак не вказано, як саме. Ми врахували досвід норвежців. У них є Центр запобігання корупції у сфері оборони, який робив відповідне дослідження на основі практик ЄС. І винесли пропозицію: формувати під Кабміном міжвідомчу комісію, яка ухвалюватиме рішення про розсекречення. Тобто, якщо є орган, який відповідає за засекречення, то відповідно – для балансу – має функціонувати й орган, що відповідатиме за зворотний процес. Ми прописали це в перехідних положеннях законопроєкту про оборонні закупівлі. Але така правка не пройшла у чинній редакції. Начебто Кабмін не може це робити, бо не передбачено Законом «Про державну таємницю». Ми проводимо роботу з просування цієї ідеї далі, і вона з’явиться або окремою зміною, або в новій редакції закону.

Ми прибрали норму із закону про держтаємницю, яку введено у 2010 році. Вона регламентувала засекречування всього ДОЗ, незалежно від того, чи категорується конкретний товар як таємний. Тобто, продукцію утаємничували лише за фактом наявності її в ДОЗ. Цього тепер не буде.

Ми запропонували зміни до статті 14 закону про держтаємницю, аби сам цей законодавчий акт наділяв Кабмін відповідними можливостями, хоча в принципі вони логічно випливають навіть з його конституційних повноважень. Очікуємо розгляду нової пропозиції на робочій групі.

– А чи розглядають загалом нову редакцію Закону України «Про державну таємницю»?

– Так, це завдання є. І ми також долучимося до його опрацювання. Я не знаю, у який проміжок часу розглядатимуть цей закон, адже його проєкту ще немає. Однак, так чи інакше, все відбудеться цього року.

Законопроєкт фіксує європейські підходи

– Міністр оборони України Андрій Загороднюк неодноразово заявляв, що новий закон про оборонні закупівлі – це справжня революція. Будь ласка, підсумуйте, у чому його концептуальна новизна?

– Цей закон – насправді фундамент. Бо ми намагалися не поверхово, не показово, не для галочки відійти від назви (державне оборонне замовлення. – Ред.), а саме відійти від старої суті. Якщо коротко, то ДОЗ – це орієнтир на планову економіку й одночасне регулювання попиту і пропозиції. Тобто, однією рукою «вирощуємо» ОПК, а другою – визначаємо, що саме хочемо мати з ОВТ. І десь має бути точка, де ці вектори мають зійтися. У ринкових умовах сучасної України це вже давно неможливо, і саме тому чи не щороку мали проблеми з виконанням ДОЗу та штучним обмеженням конкуренції. Законопроєкт про оборонні закупівлі фіксує європейські підходи, адже в його опрацюванні враховували західні директиви, що регулюють цю сферу, і максимально – британський досвід. Саме тому закон говорить про необхідність опрацювання низки постанов Кабміну. Загалом їх передбачається близько 20-ти. Вони регулюватимуть певні процеси, запроваджені цим законом. Серед них, зокрема, про формування вартості при закупівлі в єдиного постачальника. Наразі це здійснюється на базі розрахунково-калькуляційних матеріалів, однак вони не враховують багатьох показників, які є вагомими для сучасного ринку. Ті інструменти, які запозичуємо з британського досвіду, значно більше відповідають реаліям економіки й дають адекватний результат, який задовольнятиме замовника й виробника. Окремо створять цифровий реєстр учасників оборонних закупівель, окремо – регуляцію сфери секретних закупівель. Окрім цього, вводять трирічні плани оборонних закупівель. Сподіваємось, їх секретну частину зменшать до необхідного обґрунтованого мінімуму. Як і відкриють трирічний план, погоджуваний Комітетом з питань національної безпеки, оборони та розвідки, але тільки в контексті озброєння і військової техніки. Потім Міноборони саме закуповуватиме сплановане ОВТ.

Найголовніше, що пропонує законопроєкт – різноманітність процедур закупівель. Якщо нині діє лише одна – переговорна, яка жодним чином не відображається ніде, бо все таємно, то в новому правовому полі ми заклали чотири різні процедури плюс можливості співпраці з міжнародними спеціалізованими організаціями. Вони суттєво розширюють конкуренцію й мінімізують корупційні ризики.

Найголовніше, що пропонує законопроєкт – різноманітність процедур закупівель та можливість співпраці з міжнародними спеціалізованими організаціями.

– Дякую за бесіду.

Читайте також:

  1. Верховна Рада України в першому читанні ухвалила Закон про оборонні закупівлі
  2. Законопроєкт про оборонні закупівлі кардинально змінює стару систему – Міністр оборони України Андрій Загороднюк
  3. Законопроєкт про оборонні закупівлі під прицілом «експертів»
  4. 12 корупційних ризиків, які долає законопроєкт про оборонні закупівлі
5
1

Кореспондент АрміяInform
Читайте нас у Facebook
Інтерв`ю, Новини