Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Дідівщина — армійські деструктивні традиції та звички, що передаються від призову до призову й базуються на приниженні честі та гідності новоприбулих солдатів старшими за віком, вислугою чи службовим становищем.
Традиційне явище для радянського війська, що особливо розрослося наприкінці епохи СРСР та було успішно успадковане російською армією. Ганебна дідівщина притаманна нинішнім арміям пострадянського простору й не зникла зі зменшенням строку проходження служби призовниками. Країни НАТО теж мають проблеми в армії з насильством і діями, що виходять за межі військових статутів. Проте в них розроблені й утілені ефективні програми боротьби з дідівщиною, які дають хороші результати: кожен випадок негайно розслідують, що веде до відповідальності як дисциплінарної, так і кримінальної.
Особовий склад збройних сил, набраний під час обов’язкового призову чи добровольці за наймом, — частина лінійної системи субординації, в якій інтереси кожного окремого воїна підпорядковані вимогам військового обов’язку. Професія захисника може зберегти гідність і фаховість тільки за умови поваги прав кожного військового. Жорстокість, узаконена дідівщина, насильство, погане поводження й катування — серйозні порушення прав військових, які не можуть виправдати будь-які обставини та традиції.
Психологічному і фізичному насильству найчастіше піддається молоде поповнення, яке є найуразливішою групою в армії. Майже з перших днів служби новобранцям насаджують традиції, що підривають авторитет армії та більше нагадують звичаї злочинців.
Три причини боротися
По-перше — свобода від жорстокого, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження — це основне право людини.
По-друге — погане поводження породжує страх і підозру серед вояків, що підриває згуртованість підрозділу як одну з необхідних передумов успішної участі у війні, конфліктах чи миротворчих операціях.
По-третє — родичі постраждалих від поганого поводження строковиків і спільнота відчуватимуть відразу до такої армії, яка калічить їхніх синів чи дочок. Систематичний характер нестатутних стосунків формує в суспільстві презирство до війська, ухилення від призову, збільшення кількості звільнень з військової служби за власним бажанням.
Профілактичні заходи нестатутних стосунків
- Заборона протиправних ритуалів посвячення.
- Навчання та підготовка новобранців і командирів.
- Забезпечення підрозділів компетентним командуванням на рівні офіцерського та сержантського складу.
- Поліпшення умов служби.
Королева Великої Британії свого часу видала розпорядження для збройних сил, що забороняли несанкціоновані церемонії посвячення в Об’єднаному Королівстві, в якому зазначено: «Основні складові дисципліни та боєздатності жодним чином не пов’язані з будь-якими недозволеними ритуалами посвячення чи іншими ритуалами, направленими на залякування та нанесення фізичних і моральних образ будь-якому індивіду. Подібна поведінка прямо суперечить вихованню бойового духу та добросовісному керівництву».
Відповідальність у європейських країнах
Країни Європи, попри жорсткі заходи проти проявів нестатутних стосунків, час від часу змушені розглядати факти дідівщини у своїх арміях, що зафіксовано в статутах.
У Франції дідівщина — кримінальний злочин. Винні в потуранні офіцери постають перед компетентним судом, який може бути цивільним (залежно від тяжкості злочину). Військових Данії можуть притягнути до відповідальності згідно з кодексом військової дисципліни, якщо вони залякують чи переслідують підлеглих або рівних за званням. Такий самий підхід і до начальників, які дозволяють підлеглим залякувати та переслідувати інших.
У Швейцарії винних у дідівщині можуть притягнути до кримінальної відповідальності через позбавлення волі за умови, що потерпілий подав скаргу.
Криваві наслідки «звичаєвого»
Останнім часом у Росії набув великого розголосу випадок з молодим солдатом-строковиком Рамілем Шамсутдіновим, який під час зміни варти з автомата розстріляв 8 військовиків, двох важко поранив. 32 роки тому, 1987 року, рядовий радянської армії Артурас Сакалаускас теж розстріляв вісьмох однополчан, перебуваючи у варті. Причина обох випадків незмінна — дідівщина. Як Раміль, так і Артурас — молоді новобранці, які зазнали тортур і знущання з боку старших товаришів по службі.
Про випадки дідівщини в радянські часи та в армії РФ написані сотні томів кримінальних справ. Ці два випадки дуже схожі, хоча між ними великий часовий проміжок. Російська армія, як показав час, нездатна існувати без дідівщини.
Українській армії, яка має у своєму складі значну кількість офіцерів радянської закваски, під час реформ слід раз і назавжди позбутися любителів поганих старих армійських традицій і викорінити ганебну дідівщину, зупинивши конвеєр беззаконня. Це під силу тільки професійно підготовленій і вмотивованій армії.
