Які шляхи ведуть до Бога і чи потрібен до нього провідник тим, хто посвятив себе армійській службі? У Львові військові капелани армій США, Канади й України у форматі круглого столу ділилися тонкощами своєї роботи.
Співбесідник кореспондента АрміяInform — військовий капелан «Об’єднаної багатонаціональної тренувальної групи — Україна» підполковник армії США Клей Селмела. Його обов’язки — душпастирська опіка військовослужбовців 32-ї піхотної бригадної оперативно-тактичної групи «Жувіньї» Національної гвардії штату Вісконсин, які прибули в Україну як інструктори й ментори для наших військових.
Хрест на моєму однострої важливіший, ніж позначка з військовим званням
Насамперед слід зазначити, що на відміну від українського війська, де капеланська служба зароджується, а статус духівництва перебуває на стадії визначення, наші партнери з НАТО давно вже впорядкували це питання.
Армійський капелан у військовому підрозділі армії США — це особа з офіцерським званням, якому нижчі за рангом військові зобов’язані віддавати військове вітання і вживати статутне звернення Sir. Щоправда, більшість священників у погонах в арміях НАТО цим не зловживають і надають перевагу менш офіційній формі звертання Chaplain.
— Хрест на моєму однострої важливіший, ніж позначка з військовим званням, — зазначає американський військовий капелан у званні підполковника.
До слова, на службі американські капелани не носять сутан чи підрясників. На однострої на грудях праворуч у них невеличка нашивка з релігійною символікою. Її нашивають трішки вище від позначки з військовим званням. Інший важливий нюанс — приналежність капелана до підрозділів active duty. Тобто постійно діючого війська. Там військовий капелан має всі права і обов’язки кадрового офіцера, що служить, як кажуть, у режимі 24/7.
Для підрозділів резерву армії США та Національної гвардії штатів режим служби значно поблажливіший. Капелани тут одягають однострої лише на час тренувань чи мобілізації підрозділів у випадках, передбачених законом. Решту часу капелани-резервісти — звичайні цивільні пастори у храмах.
Квест: армія – бізнес – церква – армія
Співбесідник іронізує: щоб стати капеланом у війську, йому треба було його спочатку полишити. Підполковник Клей Селмела до того, як стати військовим капеланом, довго був на «активній службі», не пов’язаній з капеланством у піхоті й десанті. Згодом, коли контракт завершився, він узявся за ювелірний бізнес. Але пізніше вирішив почати духовну кар’єру. Пояснює це коротко, але ємко: у бізнесі бракує етики. Тож він став протестантським пастором. А за якийсь час повернувся до війська як резервіст. І пройшов спеціальну підготовку, щоби стати армійським душпастирем.
Він пояснює: американська армія — одна з найчисельніших. Кожен підрозділ рівня батальйону і вище має у штаті капелана. Батальйонний священник, зазвичай капітан, має помічника-сержанта. У штаті Південна Кароліна є спеціальна школа на військовій базі «Форт Джексон», де американських панотців навчають тонкощам капеланського служіння. На тій же базі проходять курс і помічники капеланів.
Неозброєний, але з охоронцем
Якщо коротко пробігтися по військовій ієрархії американських армійських капеланів, то душпастирську роботу у бригаді проводить духовна особа у чині майора-підполковника, рівень дивізія-корпус — полковник чи бригадний генерал. Так, у них є священники-генерали! І капелан окремого виду — двозірковий генерал, що еквівалентно нашому генерал-майору. Всі капелани об’єднані в армійську структуру — «Корпус капеланів армії США».
До слова, в їхньому війську є не лише християнські капелани. Найпоширеніші три «авраамічні» релігійні течії: іудаїзм, іслам і християнство. Отже, військові священники у США носять не лише емблему з хрестом, а й символіку півмісяця або ж зірку Давида. Поєднувати релігійні відправи дозволено лише у рамках своєї релігійної течії. Тобто капелан-католик після відповідного навчання може відправляти службу греко-католикам. Але функціонал американського військового капелана — підшукати для підлеглого солдата священника тієї релігії, яку той сповідує.
— Я — протестант. Але якщо у мене є солдат-православний чи католик, мусульманин або ж юдей, моє перше завдання — зробити цих солдатів зразковими представниками їхньої релігійної течії. Я організую для них максимум можливостей для задоволення духовних потреб. Вільність сповідання релігій закріплена у нашій конституції, — говорить підполковник Клей Селмела.
До слова, військовому капеланові в армії США категорично заборонено брати в руки зброю! А втім, його помічникові в чині сержанта це не заборонено! Навпаки, асистент капелана виконує ще й функцію персонального охоронця військового священника, якщо їм доводиться виконувати функціональні обов’язки в районі бойових дій чи на іншій небезпечній території.
— Стежу, щоб мій асистент не пропускав жодного тренування на стрільбищі. Хочу, щоб він склав іспит на марксмена (влучного стрільця. — Авт.). Адже це в моїх інтересах, — іронізує підполковник Клей Селмела.
Дбати, доглядати, шанувати
Якщо коротко, то ці три стовпи є базою повсякденної роботи американських військових священників. «Дбати про живих» — не просто гарна мовна конструкція. Це обов’язкова особиста присутність у військових частинах і перебування з солдатами в їхньому середовищі. Фактично, як бойове чергування. Весь час, що підполковник Клей Селмела перебував на спільному заході, він переймався, чи все гаразд «на базі», чи справляється асистент із завданням.
Відправа служб і щоденні молитви. Тут усе простіше. Армійські резервісти та американські нацгвардійці не мають потреб в облаштуванні місць для моління в пунктах постійної дислокації. Люди майже цивільні, що й однострої вдягають кілька разів на рік. Тож по неділях ходять у свої церкви за місцем проживання. Капелан-резервіст для служіння у військовій частині має один день на місяць. Дату і час регламентує командування і розпорядок дня. А от у підрозділах active duty, на великих базах зазвичай є місця, спеціально облаштовані для релігійних чинів і служб. Зважаючи на те, що військова база у США — чимось схожа на місто, то це може бути і мультиконфесійна церква.
Кожен військовий капелан повинен проводити релігійні служби та обряди для військових, що мають інше віросповідання, шукаючи їм капелана чи релігійного лідера їхньої конфесії. Наприклад, іудейського рабина, християнського пастора, священника чи проповідника, або ж мусульманського мулу. З капеланами-буддистами — інша історія. У американському війську Клей Селмела про них не чув. А от його колега з канадської військово-тренувальної місії капітан армії Канади отець Іван Нагачевський (має українське коріння і непогано спілкується українською. — Авт.) розповів, що на все канадське військо є один буддист, що зголосився на душпастирську опіку воїнів. Втім, його важко «натуралізувати» в армії через юридичні нюанси. Бо священники авраамічних релігій, аби набути статус священника, закінчують спеціальні навчальні заклади. Семінарія, медресе, богословські студії видають диплом, що має юридичну силу. У буддистів такого немає. Нині канадські військові юристи вирішують, як забезпечити легітимізацію першого в історії капелана-буддиста.
Американський армійський капелан стежить за моральністю, добробутом і відновленням душевних і фізичних сил особового складу. Крім того, координує програму поліпшення взаємовідносин у сім’ях служивих, міжособистісних стосунків у підрозділі. Програма sentinel (англ. — «дозорний») є анонімною системою виявлення в колективі негативних маркерів. Якщо хтось із бійців побачить, що з товаришем коїться щось не те: змінилася поведінка, гнітючий настрій, розпач, зловживання алкоголем, наркотиками, розмови про суїцид, то з цим ідуть до капелана. А той уже вживає заходів. Це, до слова, входить у другу функціональну сферу діяльності як фізичний, ментальний і духовний догляд за пораненими. До речі, якщо підрозділ армії США перебуває «на бойовому виході», то капелана зазвичай можна знайти саме в медичній частині чи польовому шпиталі. Адже він зобов’язаний перебувати біля поранених: соборувати і сповідати їх.
Найтрагічніша, але невід’ємна частина капеланської роботи в американській армії — вшанування загиблого воїна. Саме капелан відповідальний за організацію і проведення церемонії пам’яті у військовій частині. Це не релігійна церемонія, під час якої згадують моменти з життя полеглого. Капелан чинить сам чи організовує проведення поминальної служби у військовій частині відповідно до релігійних канонів, що сповідав загиблий. Капелан і його асистент запрошують членів сім’ї загиблого відвідати церемонію чи поминальну службу, якщо це можливо. А якщо ні, то надсилає цифровий запис церемонії сім’ї загиблого. Якщо трагедія стається під час закордонного відрядження, саме він організовує церемонію врочистої передачі останків загиблого з короткою релігійною службою в пункті відправлення тіла у тил чи додому. А в польовому таборі чи в ППД він організовує меморіальну інсталяцію: фото військовика, солдатські берці, захисний шолом, армійські жетони, гвинтівка з багнетом, Державний прапор США та прапор підрозділу. Такі інсталяції іноді показують у новинах чи фільмах на армійську тематику.
Один з великої «командирської» п’ятірки
Розповідаючи про свою службу, підполковник Клей Селмела зазначив, що офіцери-командири вважають капеланів і їхніх помічників чинником, що примножує силу підрозділу. Так і сказав: force multiplier. Що можна перекласти і як підвищення ефективності. Взагалі, ефективність — те, що американці особливо люблять і цінують у будь-якій сфері. І те, що військовий капелан входить до «пулу» радників командира разом з юристом, медиком, офіцером зі зв’язків з громадськістю та фахівцем цивільно-військового співробітництва, доводить, що обізнаність у питаннях релігії та духовності важливі в роботі командира і впливають на прийняття ним військових рішень.
Підполковник Клей Селмела пояснює: військовий капелан обов’язково відвідує зустрічі з командуванням та іншими членами спеціального особового складу. Капелан детально рапортує та консультує командира підрозділу з релігійних питань та їхнього можливого впливу на плани, принципи та діяльність підрозділу в зоні проведення операції.
— До прикладу, я докладно вивчав релігійну ситуацію в Україні, — говорить він. — Доповідав командуванню про ваші звичаї, уподобання, можливі кризові моменти.
Стандартний капеланський звіт можна сміливо порівняти з ґрунтовним оперативним аналізом у військовому штабі. Дивіться самі: священник вивчає, а потім оцінює вплив релігії на території перебування його підрозділу. В цей перелік входить релігійна демографія країни перебування, релігійні обряди корінного населення, державні та релігійні свята, місця поклоніння чи відправ релігійних обрядів. Уся ця аналітика спрямована на те, щоб американські військові орієнтувались у питаннях місцевої релігії, знали, поважали і шанувати місця духовного поклоніння, або ж… обходили їх стороною. Численні закордонні місії американської армії довели: іноді стратегія уникання працює краще. Крім того, капелан налагоджує контакти з місцевими впливовими релігійними лідерами. Адже краще мати їх у союзниках, ніж в опозиції.
А ще капелан регулярно рапортує про бойовий дух особового складу. Адже він як людина, що працює з тонкими духовними матеріями, чи не перший виявляє ознаки позитивного чи негативного впливу на військових. Якщо військовий переймається різними проблемами, як-от стосунки, гроші тощо, то він не може сконцентруватися на роботі. А це — безпосередній вплив на готовність підрозділу і його здатність виконувати поставлену місію.
Що можна винести у підсумок розповіді представника капеланської служби армії США? Насамперед те, що військове командування чітко розуміє важливість та ефективність роботи духівництва у війську. Як зазначав письменник Еріх Марія Ремарк: в окопах атеїстів немає. І спілкування з Богом — це такий самий basic needs для солдата, як сон, гаряча їжа, сухий одяг і взуття. І це розуміння потреб має давню історію. Адже військове капеланство у США підтримує уряд і закон не один десяток років.
Натомість в Україні воно регулюється лише наказом Міністерства оборони від 2016 року про «Військове духовенство». Закон про капеланство подано до Верховної Ради. Але досі не ухвалено.
Попри це, мужність і досвід душпастирства наших військових капеланів в окопах Донбасу викликають у закордонних колег щире захоплення. І, як підкреслюють партнери з армій НАТО, ви маєте унікальний бойовий досвід у всіх сферах. Такий, якого не маємо ми.
Фото автора та з мережі Інтернет
