Про свій бойовий шлях в інтерв’ю кореспонденту АрміяInform розповів оператор полку Сил спеціальних операцій, який наразі продовжує службу на інструкторській посаді навчально-тренувального…
382 роки тому, 16 грудня 1637-го, поблизу сучасного села Кумейки Черкаської області відбулася Кумейківська битва між селянсько-козацьким і польсько-шляхетським військом. Вона – одна з найзначніших і найтрагічніших битв в історії національно-визвольних змагань українського народу в сімнадцятому столітті. У світову історію увійшла як одна з найкривавіших битв на теренах Європи. Але, на жаль, широкому загалу мало що відомо про подвиг славних козаків, які пожертвували життям заради щастя і волі.
У кінці XVI – на початку XVII століття польські поневолювачі посилили соціальне, національне та духовне гноблення українців. Це викликало спротив селян, які громили шляхту і приставали до козаків. Літом 1637 року на Правобережній Україні спалахнуло велике повстання під проводом запорозького гетьмана Павла Бута. Згодом воно охопило Лівобережжя. Восени польський уряд зміг зібрати 15-тисячну армію проти повстанців, командувати якою доручив польському гетьману Миколі Потоцькому.
16 грудня в бою польським військам вдалося оточити 10-тисячні загони козаків і слабо озброєних селян. Однак, збудувавши табір, українці цілий день відбивали запеклі атаки кінноти, яку підтримувала піхота й артилерія. Увечері Павло Бут і полковник Карп Скидан із невеличкими силами відступили до Чигирина. Повстанцями лишився командувати Дмитро Гуня. Кривава різня тривала до пізньої ночі. Вбитих козаків було до чотирьох тисяч, поляків – до трьох. 20 грудня до села підійшли поляки. Боротися з ворогом в українців не було сил, тож вони погодилися на переговори з Потоцьким. Утім, зрадники видали гетьмана Бута і його соратників польській шляхті. Ватажків українських загонів стратили у Варшаві, а повстання придушили.
Однак недаремною була жертва полеглого воїнства. Це повстання стало генеральною репетицією перед переможною Національно-визвольною війною під проводом Богдана Хмельницького, який врахував помилки попередників і залізною волею зумів приборкати братовбивчі протистояння серед українців.
Великий гетьман взяв реванш під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями і розгромив польську шляхту.
