«Хай серед простих вояків буде хоч один міністр», — переказують сучасники його слова перед військовою операцією українського війська проти більшовиків, яка…
Знайомтеся, колишній доброволець, а сьогодні, як модно називати, ресторатор Богдан Мацюра. Йому лише 24-ри, а «за плечима» півтора роки війни з російським окупантом на Донеччині та розвиток власного бізнесу у Львові.
На війну цей хлопець пішов у 20 років! Після того, як 8 листопада 2014 року в Донецькому аеропорту загинув його близький родич Богдан Здебський, що служив у 79-й десантно-штурмовій бригаді.
Кухар за освітою і на той час су-шеф у ресторані, Богдан кинув усе і проміняв свій кухарський фартух на польовий однострій.
– Щоб відразу попасти в окопи і битися з російськими загарбниками, я вирішив піти добровольцем і записався в полк «Азов». Це був січень 2015 року. З Києва таких, як я, відправляли під Маріуполь. А згодом нашим полем бойових дій став населений пункт Широкине, – розповів Богдан.
У лютому 2015 року «азовці» відбили це село у «денеерівців», які хотіли використати його як плацдарм для наступу на Маріуполь. З березня бої у Широкиному стали носити позиційний характер. Ворог обстрілював наші окопи і захисні споруди не тільки з бойових машин і танків, а й із «Градів» та «Ураганів». Лише в лютому 2016 року українська армія встановила цілковитий контроль над цим населеним пунктом. І весь цей час тут стрільцем воював Богдан Мацюра.
– Запам’ятався квітень 2015-го. Було міжсезоння, погода мінялася по декілька разів на добу. Ворог просто скаженів. Виїжджав на позиції і з танків проводив масовані обстріли. Під час одного такого обстрілу загинув мій товариш. Було дуже важко, – згадує Богдан.
Війну він закінчив у серпні 2016 року 21-річним юнаком і вже з чималим бойовим досвідом.
За словами Богдана, найкращою реабілітацією є робота. Тож одразу взявся працювати. А в 2018 році у нього виникла ідея започаткувати свою справу – відкрити кафе.
– Стартовий капітал – це були позичені 7 тисяч доларів США. На них орендував приміщення і закупив необхідне кухонне обладнання та меблі, – розповів Богдан.
Так, у квітні цього року у Львові на вулиці Івана Франка, 95 з’явилося екокафе «Гейзер».
«Звідки така назва, чи не пішла від однойменного українського гурту?» – запитую в співрозмовника.
– Ні, просто готуємо в кафе їжу на пару, а пароварка і гейзер мають той самий ефект, – говорить колишній боєць.
У меню кафе різні салати та сандвічі, які тут можна запити чаєм, кавою, лимонадами чи різною водою. Працює Богдан разом зі своєю дівчиною Зоряною. Удвох і готують, і миють та прибирають. Здебільшого до закладу навідується молодь, яка хоче перекусити в обідню перерву чи замовити з собою.
– Поки особливих прибутків не маємо. Виходимо, що називається, на «нуль», але водночас побачили, як деякі проблемні моменти у специфіці цієї діяльності, так і перспективні напрями, над якими будемо працювати. Одним із таких є приготування комплексних обідів, – ділиться Богдан Мацюра.
Наразі, аби здешевити свою продукцію і надати їй індивідуальний смак, пара сама випікає булочки з трьох видів борошна та робить соуси власного виробництва на основі оливкової олії та знежиреного йогурту, експериментує й урізноманітнює склад своїх салатів та сандвічів.
…А найголовніше – вірить, що у них усе вдасться.
– Головне це любити свою справу й готувати з любов’ю – відвідувачі це відчують і оцінять! – переконаний Богдан Мацюра.
Фактично життя у нього тільки починається. І хочеться побажати цій молодій людині лише успіхів і більше ніколи не брати до рук зброї… максимум кухонний ніж.
