Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Військова кар’єра старшого лейтенанта Павла Cбитова почалася, коли йому було лише п’ятнадцять, у Військовому ліцеї імені Героїв Крут. Згодом хлопець вступив у Академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного у Львові, на факультет бойового застосування військ. Чесно зізнається: батьки висловилися проти того, щоб він служив в армії. Тим паче, що до Павла в родині не було жодного військового. Для рідних і самого юнака він зробив крок у невідомість. Адже тоді, у 2009-му, в країні ставлення до військових було зовсім інакшим.
Із випускного – на війну
Після закінчення ліцею Павло чітко усвідомив: хоче стати військовим. А коли настав час випуску з Академії, так само розумів: його мрія ось-ось здійсниться, щоправда, у зовсім інших реаліях. Щойно отримав офіцерські погони, поїхав на Схід захищати рідну землю, показуючи все, чому навчили у виші.
– Після навчання потрапив у 503-й окремий батальйон морської піхоти і усвідомив: морська піхота ‒ це моє. 2016-го підрозділ утримував маріупольський напрямок. Перші дні служби видалися нелегкими. Те, що бачив по телевізору, відрізнялося від дійсності. На війні на тебе покладається неймовірно велика відповідальність. Немає часу на роздуми, слід діяти зважено і правильно. Але швидко звикаєш до реальної бойової обстановки, – розповідає Павло.
Молодий офіцер Сбитов у батальйон прийшов не один. Серед випускників – лейтенанти з львівської та одеської академій. З перших днів підтримували і допомагали один одному. Такий підхід добре вплинув на якість виконання бойових завдань. Павло впевнений: коли панує єдиний дух, тоді й формується справжній колектив і кістяк однодумців. Він пишається службою в морській піхоті й свій батальйон не проміняє на інший.
Командир найкращої у Збройних Силах України роти
У 2017-му Павла призначили командиром роти. Нещодавно саме його роту від морської піхоти керівництво обрало для участі в конкурсі на кращий однотипний підрозділ ЗСУ.
– Коли дізнався, що моя рота поїде на змагання, – трохи хвилювався. У розмові з командиром жартував: «А може не я, а хтось достойніший поїде?» Він відповів: «Паша, хто як не ти?» Така довіра додала впевненості. Я пообіцяв гідно представити морську піхоту і батальйон. Зрештою ми перемогли. Спочатку не повірив в успіх, адже на змаганнях були кращі представники видів військ. Це сильні й достойні колеги-опоненти, – впевнений офіцер.
Із тріумфом хлопців привітав начальник Генерального штабу ЗС України генерал-лейтенант Руслан Хомчак. Він наголосив: у тих змаганнях немає переможців чи переможених. Головне – здатність підрозділу виконати найскладніше завдання.
Павло погоджується зі словами Головнокомандувача й зізнається: найбільшу роль у перемозі відіграв їхній бойовий вишкіл.
– Постійно займаємось фізичним і бойовим гартом. Неодноразово брали участь у міжнародних навчаннях із бійцями країн НАТО. І, звісно, наше гасло «Завжди готові перемагати» – для кожного морпіха не порожні слова, – зізнався Сбитов.
«Ще не відомо: хто кого вчив…»
На одних із навчань у Грузії з українськими морпіхами 503-го батальйону працювала команда Військового телебачення та 24-го телеканалу. Журналісти знімали програму «Рекрут.UA» і отримали незабутні враження після роботи з «штормовими беретами». Кореспонденти кажуть, ще невідомо, хто там кого вчив: натовські специ – наших, чи українці – іноземців. Хоч і серед учасників був легендарний корпус морської піхоти США.
Рекрут Олексій Чубашев, який теж брав участь у навчаннях у складі українського підрозділу морської піхоти, зізнався: Павло Сбитов – найкращий командир роти, якого знає.
– Молодий і завзятий офіцер, який разом із комбатом формував батальйон з нуля. А потім зробили його кращим у морській піхоті. Павло керував ротою у веденні позиційних бойових дій. В його підпорядкуванні – люди чи не вдвічі старші, однак він користується їх повагою. Цінують Павла і командири, – наголосив Олексій Чубашев.
Старший лейтенант Сбитов на запитання, чи важко командувати військовими – дуже різними, і навіть старшими за віком, відповідає: «В новому колективі завжди важко. А коли ти ще й командир, то важче удвічі. Головне – вміти розуміти людей, дослухатись, вникати у їхні проблеми і допомагати вирішувати їх. Тоді підлеглі відчувають твою підтримку й підставлене плече».
Павло Сбитов уже увійшов в історію нашої армії. Без сумнівів, у майбутньому стане генералом нового покоління війська, що пройшло величезні зміни, гартувалося в боях, захищало не тільки Україну, а й всю Європу від підступного російського агресора.
