У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Велике навантаження під час справжніх боїв на Майдані припало на екіпажі «швидкої допомоги». У сюжеті одного з всеукраїнських телеканалів багатьом запам’ятались кадри, як «швидка» зі спущеними колесами вивозила поранених з небезпечного району.
Водій того екіпажу 60-річний Микола Смик і сьогодні працює в Комунальному підприємстві «Київмедспецтранс». Ми зустрілися неподалік того місця, де «швидкій» порізали колеса.
– Той день, 19 лютого 2014 року, став для мене й медиків нашого екіпажу найспекотнішим, – пригадує Микола Петрович. – Перший виклик був у район Центрального будинку офіцерів. Там, крім нас, працювали ще три екіпажі «швидкої». Прорвались крізь набрід «тітушок», підібрали поранених – і в лікарню. У приймальному відділенні люди в міліцейській формі переписували привезених.
Тільки-но медики передали поранених колегам лікарні швидкої допомоги, як знову поступив виклик, тепер уже з Маріїнського парку.
– Прийняли до салону карети трьох поранених, – продовжує розповідь Микола Петрович. – У всіх голови розбиті чи то від міліцейських кийок, чи бейсбольних біт «тітушок», обличчя у хлопців неможливо було роздивитись через кров. Як раз «беркутівці» разом із «тітушками» погнали активістів від Верховної Ради. Фельдшер із санітаром перев’язують поранених, а до мене в кабіну рветься «тітушка» з битою. Розбиває вікно і намагається витягнути мене. Йому це не вдається, і він тікає.
Коли хвиля розгону мітингувальників прокотилась і медики надали першу допомогу пораненим, водій вирішив рухатись у бік метро «Арсенальна». Але машина не слухалась.
– Вийшов із кабіни і побачив, що колеса з правого боку порізані й машина нахилилася, – пам’ять знову повертає Миколу Смика до подій біля Маріїнки. – У салоні – важкопоранені, втратили багато крові. А їхній стогін гострим жалом відбивався в серці.
Питання «що робити?» перед колишнім механіком-водієм БТРу не стояло. Водій з армійським досвідом, не розмірковуючи, сідає за кермо і на першій передачі починає рух. Саме ці кадри перекошеної «швидкої» на спущених шинах у районі «Арсенальної» і попали на відеокамери телевізійників. Повернувши на Московську вулицю, «швидка» вперлась у барикаду з мікроавтобусів, яку встановили противники режиму Януковича. Водій одного з них на прохання Миколи Смика звільнив місце для проїзду карети «швидкої допомоги».
– Ледь заповз своїм «фіатом» у двір якогось будинку з ЖЕКом і заглушив двигун, – продовжує згадувати події того дня Микола Петрович. – Насамперед викликав по рації екіпаж для евакуації поранених. Уже потім прийшла ще одна «швидка» за медиками і обладнанням. А ввечері прибула допомога і моїй машині.
Запитую співрозмовника про подальшу долю його легендарного «фіата».
– Та колишня моя «швидка» разом з іншими вже кілька років рятує життя бійцям на Сході, – розповідає Микола Петрович. – Керівництво нашого підприємства ухвалило рішення передати близько 20 карет «швидкої» після капітального ремонту нашим військовим. Та й понад 50 моїх колег із «Київмедспецтранс» хто добровільно, а хто за мобілізацією боронили рідну землю в районі бойових дій.
Тридцять років Микола Смик за кермом «швидкої допомоги». Ветеран каже, що щасливий від того, що разом із медиками причетний до найшляхетнішої справи – рятування людського життя.
