І хоча всі вони об’єднані однією метою, поглядів щодо того, як саме її досягти, може бути доволі багато. Чи є…
Велике навантаження під час справжніх боїв на Майдані припало на екіпажі «швидкої допомоги». У сюжеті одного з всеукраїнських телеканалів багатьом запам’ятались кадри, як «швидка» зі спущеними колесами вивозила поранених з небезпечного району.
Водій того екіпажу 60-річний Микола Смик і сьогодні працює в Комунальному підприємстві «Київмедспецтранс». Ми зустрілися неподалік того місця, де «швидкій» порізали колеса.
– Той день, 19 лютого 2014 року, став для мене й медиків нашого екіпажу найспекотнішим, – пригадує Микола Петрович. – Перший виклик був у район Центрального будинку офіцерів. Там, крім нас, працювали ще три екіпажі «швидкої». Прорвались крізь набрід «тітушок», підібрали поранених – і в лікарню. У приймальному відділенні люди в міліцейській формі переписували привезених.
Тільки-но медики передали поранених колегам лікарні швидкої допомоги, як знову поступив виклик, тепер уже з Маріїнського парку.
– Прийняли до салону карети трьох поранених, – продовжує розповідь Микола Петрович. – У всіх голови розбиті чи то від міліцейських кийок, чи бейсбольних біт «тітушок», обличчя у хлопців неможливо було роздивитись через кров. Як раз «беркутівці» разом із «тітушками» погнали активістів від Верховної Ради. Фельдшер із санітаром перев’язують поранених, а до мене в кабіну рветься «тітушка» з битою. Розбиває вікно і намагається витягнути мене. Йому це не вдається, і він тікає.
Коли хвиля розгону мітингувальників прокотилась і медики надали першу допомогу пораненим, водій вирішив рухатись у бік метро «Арсенальна». Але машина не слухалась.
– Вийшов із кабіни і побачив, що колеса з правого боку порізані й машина нахилилася, – пам’ять знову повертає Миколу Смика до подій біля Маріїнки. – У салоні – важкопоранені, втратили багато крові. А їхній стогін гострим жалом відбивався в серці.
Питання «що робити?» перед колишнім механіком-водієм БТРу не стояло. Водій з армійським досвідом, не розмірковуючи, сідає за кермо і на першій передачі починає рух. Саме ці кадри перекошеної «швидкої» на спущених шинах у районі «Арсенальної» і попали на відеокамери телевізійників. Повернувши на Московську вулицю, «швидка» вперлась у барикаду з мікроавтобусів, яку встановили противники режиму Януковича. Водій одного з них на прохання Миколи Смика звільнив місце для проїзду карети «швидкої допомоги».
– Ледь заповз своїм «фіатом» у двір якогось будинку з ЖЕКом і заглушив двигун, – продовжує згадувати події того дня Микола Петрович. – Насамперед викликав по рації екіпаж для евакуації поранених. Уже потім прийшла ще одна «швидка» за медиками і обладнанням. А ввечері прибула допомога і моїй машині.
Запитую співрозмовника про подальшу долю його легендарного «фіата».
– Та колишня моя «швидка» разом з іншими вже кілька років рятує життя бійцям на Сході, – розповідає Микола Петрович. – Керівництво нашого підприємства ухвалило рішення передати близько 20 карет «швидкої» після капітального ремонту нашим військовим. Та й понад 50 моїх колег із «Київмедспецтранс» хто добровільно, а хто за мобілізацією боронили рідну землю в районі бойових дій.
Тридцять років Микола Смик за кермом «швидкої допомоги». Ветеран каже, що щасливий від того, що разом із медиками причетний до найшляхетнішої справи – рятування людського життя.
