Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Науково-виробниче вітчизняне підприємство «Метекол», що на Чернігівщині, вже тривалий час розробляє й виготовляє різноманітні тренажерні комплекси для підготовки особового складу. На цьогорічній виставці «Зброя та безпека» воно представило тренажер для відпрацювання влучного пострілу з ПТРК «Корсар». Він складається з триноги, бойового модуля оптичної частини та обчислювального моделювального пристрою з програмним забезпеченням. На відміну від справжнього «Корсара», який має 8-кратне оптичне збільшення, в його тренувального аналога використовують дисплей, умонтований у монокуляр прицілу.
Як розповів представник підприємства-виробника пан Володимир, програмне забезпечення тренажерного комплексу дає змогу змоделювати різні умови для його застосування, починаючи від кліматичних, пори року, закінчуючи рельєфом і характером місцевості. Зі свого боку цілі формуються залежно від складності завдання: поодинокі, що стоять на місці, або ті, що рухаються у складі колони, або вертольоти, завислі в повітрі.
Ми вирішили скористатися нагодою й перевірити на собі, як-то бути оператором такої грізної зброї, як ПТРК «Корсар». До речі, нагадаю, він являє собою легкий переносний протитанковий ракетний комплекс, призначений для враження нерухомих і рухомих сучасних броньованих цілей та інших об’єктів, що мають комбіновану, рознесену чи монолітну броню, зокрема з динамічним захистом. А також малорозмірних цілей типу довготривалих вогневих точок, танків в окопі, легкоброньованих об’єктів і вертольотів. Вогонь можна вести як зі станка, так і з бруствера. ПТРК «Корсар» прийнятий на озброєння війська у серпні 2017 року. Його розробник і виробник — ДП «Державне київське конструкторське бюро «Луч».
Зважаючи на дебют як оператора ПТРК і брак досвіду, а точніше його відсутність, я попросив пана Володимира обрати для мене не надто складне завдання. Щоправда, перед цим попросив його спрогнозувати, яку кількість спроб доведеться використати, перш ніж ціль удасться вразити. Витримавши невеличку паузу, він упевнено промовив: «Гадаю, з третьої». Натомість я не був таким оптимістичним і відвів собі на дві спроби більше. На тому і зійшлися.
Перевіривши справність електроніки й увімкнувши живлення ПТРК «Корсар», мій наставник перемістився до комп’ютера й активував необхідну програму. Обстановка миттєво відобразилася на широкому телевізійному екрані: ясний сонячний день, пшеничне поле, на дальньому тлі якого розмито проглядалася лінія електропередач. Поки я зручніше вмощувався на сидінні і пильно вдивлявся у монокуляр прицілу, дізнався умови завдання. Мені належало виявити й знищити ціль — танк, що причаївся поблизу однієї з опор електропередач. Загальна відстань до нього — 2,5 км.
Попри те, що я знав напрямок, в якому слід вести пошуки, ціль удалося виявити не відразу. Ручки горизонтального й вертикального наведення комплексу на ціль, попри пружне обертання, виявилися чутливими до непропорційного докладання зусиль: танк ніяк не хотів потрапляти у перехрестя прицілу. Перш ніж удалося впевнено захопити ціль, минуло близько півтори хвилини. При цьому відчутно спітніли долоні, почався нервовий тик ока. За порадою наставника, приціл підняв трохи вище цілі, з поправкою на динамічний захист танка. Намацавши кнопку пуску, затамував подих і натиснув на неї. Деякий час утримував палець у такому положенні. Через кілька секунд почув характерний звук виходу ракети зі ствола і побачив у приціл, як вона полетіла в напрямку цілі. Певний час на екрані нічого не відбувалося, потім пролунав вибух. Але, як виявилося, далеко за танком. Словом, перший млинець, тобто постріл, нанівець.
Після невеличкої паузи я зайшов, як-то кажуть, на друге коло. Цього разу діяв упевненіше: руки не тремтіли, тож процес захоплення цілі відбувся набагато швидше, автоматично затримав дихання, натиснув пуск, спостерігав, як ракета полетіла в напрямку цілі і… вразила її. Про що сповістила характерна поява диму над ураженою ціллю. З чим, власне, мене і привітав наставник, додавши, що я вправний учень.
А загалом, за словами Володимира, відгуки з навчальних центрів, де використовують цей комплекс, свідчать, що бійцю достатньо 5-6 підходів до тренажера, щоб уже на полігоні впевнено вражати цілі зі справжнього ПТРК «Корсар» зі стовідсотковою точністю.
