У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Реформування системи оборонних закупівель стало центральною темою круглого столу, організованого Комітетом Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки, Незалежним антикорупційним комітетом з питань оборони (НАКО) та незалежним аналітичним центром Ukrainian Institute for the Future. Народні депутати, представники Міноборони, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Офісу Президента України, СБУ, ДК «Укроборонпром», Ліги оборонних підприємств України, Асоціації виробників озброєння та військової техніки України та Асоціації «Українська оборонна та безпекова промисловість» обговорили законопроєкт, який уже впродовж місяця планують винести на розгляд парламенту на заміну нині чинного закону «Про державне оборонне замовлення». Модерувала дискусію заступниця Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Світлана Панаіодіті.
Генеральна секретарка НАКО Олена Трегуб представила результати дослідження «Реформа системи державного оборонного замовлення», в якому розкрила корупційні ризики, які нині існують, та способи їх мінімізації.
— Обсяги державного оборонного замовлення зростають щороку, але система і далі лишається неефективною й корупціогенною. Тому її слід реформувати якнайшвидше, — зазначила Олена Трегуб. — Варто значно підвищити рівень прозорості й конкурентності оборонних закупівель, наблизити ціноутворення до ринкових механізмів і вдосконалити процедури затвердження та контролю державного оборонного замовлення, зокрема, запровадивши автоматизацію й цифровізацію процесу.
— Ті проблеми, які ми обговорювали 20 років тому, обговорюємо й нині. Нічого не змінилося, — зазначив радник Президента з оборонних питань Іван Апаршин. — Сьогодні час переходити від слів до справ. Офіс Президента активно займається детальним обговоренням законопроєкту про публічні закупівлі й готовий співпрацювати як з органами державної влади, так і з представниками громадськості.
Радник Міністра оборони Артур Переверзєв представив напрацювання щодо законопроєкту про оборонні закупівлі. Він зазначив: надмірна засекреченість негативно впливає на їхнє проведення. Саме тому в документі виокремлені два види закупівель: таємні й публічні, що відбуватимуться і через систему ProZorro. Водночас пан Переверзєв застеріг: для вищої ефективності закупівель новацій законопроєкту про оборонні закупівлі замало. Слід змінювати і Закон України «Про державну таємницю».
— Необхідно знайти баланс, який дозволить новому закону про оборонні закупівлі працювати, і через це не витікатиме справді важлива інформація, яка мусить бути засекреченою, — зазначив радник Міністра оборони.
Усунення розрахунково-калькуляційного матеріалу з нового законопроєкту назвав абсолютним позитивним зрушенням радник генерального директора «Укроборонпрому» Мустафа Наєм. Але документ потребує суттєвого доопрацювання з огляду на низку ризиків, зокрема в механізмі контролю якості виробництва: «Слід чітко визначити співвиконавців та субпідрядників контракту, а також окреслити обсяги їхнього внеску, оскільки подібна відсутність конкретики створює суттєві ризики і провокує укладання фіктивних контрактів».
— Ми випускаємо продукції приблизно на $700 млн, з них $500 млн — експорт, $200–$250 — внутрішнє замовлення. За нашими середніми оцінками, ми спроможні виробляти продукції на $3 млрд. Підприємства незавантажені, — зі статистики розпочав свою промову голова Асоціації виробників озброєння і військової техніки України Вадим Кодачигов. На його переконання, найкращим мотивом постачання продукції на потреби силових відомств має стати така природня річ, як гарантійний термін. Виробник або покладе прибуток до кишені, або сплачуватиме ремонт техніки, що вийде з ладу.
Учасники обговорили демонополізацію експорту, створення центральної закупівельної організації при Міноборони та органу виконавчої влади, який опікуватиме оборонну промисловість. У центрі уваги опинилась і тема балансу між захистом вітчизняного виробника й відкриттям ринку для закордонних підприємств.
