Бойові роботи в небі, в морі, на землі. Це вже реальність, не фантастика. У таких умовах тандем людина-машина починає програвати зв’язці машина-машина. Попереду всіх, звісно, США, їх «мавпують» Китай і Росія. А що ж Україна?
Намагаємося, звичайно, не відставати від світових тенденцій. Утім війна з «братами-перевертнями» підхльоснула найкращі українські таланти. І тепер роботів випускають не тільки наукові установи та підприємства. Є винахідники, що самі з нуля створюють машини, якими й в Америці не соромно похвалитися…
Кохання з першого донесення
2014 рік. Донецький напрямок. Спочатку Олександр Грачов був учасником Майдану. Тоді ж — поквапливе розлучення з першою дружиною, яка ревно обстоювала прокремлівські ідеї. Незабаром з Інтернету він дізнався про дефіцит бійців у 79-й десантній бригаді. І разом із десятком однодумців гайнув до Миколаєва.
Попав у планшетисти до зенітників, бо мав дві профільні освіти — з IT-технологій і системного управління. Проте, коли під Савур-Могилою загинув його побратим Сергій, Сашко всілякими правдами-неправдами перевівся у розвідпідрозділ.
Там у нього, попри кров і піт, неначе розгорнулися крила. Він почав робити те, що, як виявилось, умів чи не найкраще. Спілкувався з людьми, вибирав, просіював, перевіряв, систематизував роздобуту інформацію. Доводилося бути і шпигуном, і психологом, й окопним пластуном. Одним словом, вів тактичну розвідку, почуваючись на цьому «пасовиську» на коні.
Було у Грачова власне надійне джерело даних про противника. Втім влітку, коли підрозділи бригади пробивались з оточення між Д’яковим, Антрацитом і Зеленопіллям, характер повідомлень того джерела якісно змінився. Дані про бойовиків стали точнішими й повнішими. Агент же сповістив Сашка есемескою, що йому допомогає безпосередній колега Сашка, який працює у ближніх тилах бойовиків.
Розвідпідрозділ почав «реалізовувати» інформацію, отриману від нового агента. Як саме? Багато хто з бойовиків про те вже не розповість ніколи
Нових інформаторів завше перевіряють щонайретельніше. Втім дані цього помічника були бездоганними і часом безцінними. Тому розвідпідрозділ почав їх «реалізовувати». Як саме? Багато хто з бойовиків про те вже не розповість ніколи.
І розвідники успішно виводили підрозділи з блокади. Й тільки після повернення у Миколаїв Олександр довідався, що інформацію йому… постачала колега-жінка. Подивувався чоловік її мужності. Та не міг прозирнути, що вона стане його майбутньою дружиною, Музою і вірним тилом.
Із Миколаєва Грачова скерували у Київ учитись управляти дронами, перевели у новостворений бригадний батальйон «Фенікс». У ту пору вони з розвідницею вже списались у месенджері. І якось розвідник відпросився у командира в Одесу, куди жінка завітала у своїх справах.
Вони, як у кіно, зустрілися на автовокзалі й усю ніч гуляли чарівним містом. Потім стрілися ще… Нині вони у шлюбі, чекають на народження хлопчика. Доти жили тільки війною й не шукали родинного щастя навмисно. Але воно знайшло їх саме. Так судилося, мабуть? Та й заслужили…
«Черепашка» — бойовий «побратим» з електронною душею
Творчий процес — цікава річ. Ти щось робиш, ходиш вулицями, їси і навіть спиш, а мозок твій безугавно прокручує калейдоскоп ідей. У свідомості виблискують цікаві деталі, шліфуються готові рішення. Для когось це так звані творчі муки. Для Олександра ж насолода. Тим паче, що на своїй Музі він одружився і перевіз мешкати у Львів після демобілізації. Тому натхнення його не покидало.
Перша модель винахідників являла собою мініапарат, який міг доставити у стан противника вибуховий пристрій. Чоловіки його сконструювали… на базі звичайнісінького дриля.
Олександр зізнається: ідея створення багатоцільової «Черепашки» виникла у нього лише завдяки власному фронтовому досвідові розвідника. На додаток, пощастило: життя звело його з однодумцями-конструкторами — львів’янами Андрієм й Олександром Шаршаткіними. Брати якраз переймалися ідеєю створення малих бойових роботів. Перша модель винахідників являла собою мініапарат, який міг доставити у стан противника вибуховий пристрій. Чоловіки його сконструювали… на базі звичайнісінького дриля.
Утрьох вони й пішли далі. Грачов швидко знайшов гроші на виробництво «серйозного» бойового робота. Допомогли чутки про унікальний винахід, які ширилися, як пожежа у сухому вітристому степу. Часом небайдужі бізнесмени, волонтери, знайомі по спортзалу та фронту побратими збирали на «Черепашку» до десяти тисяч доларів на місяць. Нині винахідники заробляють кошти на проєкт здебільшого самостійно, створивши унікальний безпілотник та продаючи його за кордон.
Зі спроможностями свого дітища конструктори визначилися після ґрунтовного вивчення світових аналогів цього класу. На їхню думку, це мала бути багатоцільова, кількома способами керована платформа з підвищеною прохідністю. Грачов узяв на себе втілення проєктних ідей, аналітику й технічні завдання. Брати — механіку, мікроелектроніку та інше.
Робот може діяти в ручному й автоматичному режимах, керований по радіо, через дроти, супутник або інфрачервоним світлом. Кількість його бойових функцій обмежена лише уявою.
Нині «Черепашку» на жовтневій виставці «Зброя та безпека-2019» виставлятимуть уже в третій доопрацьованій версії. Її спроможності воістину унікальні. Робот може діяти в ручному й автоматичному режимі, керований по радіо, через супутник, дроти або інфрачервоним світлом. Кількість його бойових функцій обмежена лише уявою. Приміром, можна скласти для нього програму певних дій у ворожому тилу, втулити у блок управління флешку та спостерігати за виконанням поставленого завдання з великої відстані.
На «Черепашку» можна встановити стрілецьке озброєння — від великокаліберного кулемета до станкового автоматичного гранатомета, протитанкової ракети. Вона може бути ретранслятором, мінером, вести відеоакустичну розвідку, нести на собі систему автоматичного керування вогнем артилерії тощо. Це забезпечують чотири бортові комп’ютери. «Татусі» робота беруться мигцем переобладнати апарат під специфіку бойової діяльності будь-якої військової частини або підрозділу.
«Цінність найдорожчої у світі комп’ютеризованої залізяки та людського життя порівнювати грішно. Робот просто зобов’язаний працювати там, де людина наражається на смертельний ризик»
Ще одне: за рахунок конструктивних особливостей платформа пройде там, де неодмінно застрягне більшість його «родичів». Робот складено з двох окремих частин на верткій зв’язці. Тому долає неймовірні перешкоди під граничними кутами. Для надійності одна його частина забезпечує рух платформи завдяки дизель-генератору, друга — літієвим акумуляторам. До того ж кожне із чотирьох коліс — ведуче.
— Ведемо з нашим оборонним відомством перемовини про прийняття наших платформ на озброєння війська, — розповідає Олександр Грачов. — Причому, допоки точиться війна на Донбасі, ми готові за власний кошт забезпечувати бойові частини «Черепашками» по десятку на місяць! Бо ж цінність найдорожчої у світі комп’ютеризованої залізяки та людського життя порівнювати грішно. Робот просто зобов’язаний працювати там, де людина наражається на смертельний ризик. Наразі маємо партнера-виробника, який за нашого фінансування випускатиме по десятку роботів на місяць. До речі, «Черепашками» гостро зацікавились арабські країни. Їхні представники зажадали, щоб ми дещо доопрацювали під певні умови, після чого братимуть платформи оптовими партіями. Ще одне джерело фінансування українського проєкту нам не завадить.
Відео: іспити «Черепашки-первістка»
Відео: Військове телебачення України
На виробництво роботів заробляють дронами
Щоб заробити грошенят на «Черепашок», команда Грачова в руслі творчих інтересів винайшла не менш унікальний, за платформу, безпілотник. Дрон дистанційно визначає отримані військовим чи цивільним судном ушкодження у результаті бойових дій, аварії або стихійного лиха.
Секрет БПЛА — у спеціальних багатофункціональних сканувальних об’єктивах і програмному забезпеченні. Апарат, роблячи до 90 знімків на секунду в різних світлових режимах, фіксує пошкодження. Отримані дані дрон накладає на 3D-модель човна й відправляє картинки інженеру-оператору. А той вже робить загальний аналіз лиха.
— Виробляємо його у Польщі й активно реалізуємо за кордоном, — констатує винахідник-десантник. — Попит на нього чималий. Іншу його версію для потреб авіаційної промисловості нині залюбки купують американці.
