Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
Про це кореспонденту Інформаційного агентства АрміяInform розповів перший заступник начальника Головного управління підготовки Збройних Сил України полковник Ігор Подолян.
– Нині значна увага приділяється підвищенню автономності дій частин і підрозділів, для того щоб вони могли виконувати бойові завдання у відриві від основних сил. Адже схожі ситуації на Сході України виникали дуже часто, і на жаль, не завжди вдавалося виходити із них переможцями, – розповів полковник Ігор Подолян. – Тож сьогодні наша мета навчити відповідні підрозділи до дій у самостійному форматі, коли старший начальник, наприклад командир бригади, чи командир батальйону не достає до того місця, де виконує завдання один із його підрозділів, навіть силами і засобами власної артилерії.
Окрім цього, значна увага приділяється маршовій підготовці, або, як кажуть офіцери НАТО, підвищенню маневреності.
Сьогодні змінилася і тематика, і формат навчань. Вони носять комплексний характер, а не так як було раніше, коли відпрацьовувався, наприклад, суто оборонний бій. Нині – це приведення частини чи підрозділу у бойову готовність, здійснення маршу, зосередження у районі ведення оборонних дій, перехід у наступ, висування в інший район, пересування залізничним транспортом. Інколи під час таких заходів військові частини змінюють по декілька полігонів, долають тисячі кілометрів.
– Також проводимо двосторонні навчання. З початку року в нас відбулося п’ять таких маневрів – чотири у бойовій підготовці та один в оперативній. Навчальні бої організовуються між двома бригадами або двома оперативними Командуваннями, – зазначив полковник Ігор Подолян. – Також проводимо навчання із залученням підрозділів імітації противника та місцевого населення. Щоб військовослужбовці навчалися в умовах максимально наближених до реальної бойової обстановки, ми створили декілька підрозділів OPFOR, які інтенсивно працюють для формування реалістичної картинки справжнього бою. Для цього, окрім OPFORа, використовуємо частини ССпО та ДШВ.
Але звісно, щоб досягти якісної колективної підготовки, військовослужбовці повинні мати хороші індивідуальні навички. Саме тому в Збройних Силах сьогодні функціонує 11 шкіл, які готують фахівців вузьких спеціальностей – танкістів, снайперів тощо. Там вони відточують майстерність у чіткому руслі та напрямку. І вже після цього військових, які мають певні бойові навички, доведені до автоматизму, можна об’єднувати у колективи й досягати відповідного рівня злагодженості.
