Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
«Льотчики! До нас мають приїхати льотчики!» – вигукували учні Котюжанівського навчально-реабілітаційного центру, що на Вінниччині. Весь ранок вони чепурилися, допомагали наводити лад у класах і кімнатах та ділилися думками щодо того, що привезуть їм давні друзі з військового санаторію.
Уже понад 15 років медики Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону опікуються цим навчальним закладом і до початку кожного навчального року та на День Святого Миколая привозять учням подарунки. Цього разу працівники госпіталю разом з однією з приватних фірм Вінниці укомплектували всією потрібною канцелярією рюкзаки для першачків, закупили спортивний інвентар, навчально-методичні матеріали тощо. Незвичним подарунком від військових стало піаніно.
– А це що таке? А це? А це ти кому привіз? – автівку військових одразу обступили четверо хлопчаків 6–8 років. Кожен із них привітався по-чоловічому, потиснувши руку, і по-дитячому намагався обійняти військових. – Можна мені посидіти в машині? І я хочу такий рюкзак, а ще хочу машинку і автомат.
Тут не було класичної першовересневої урочистої лінійки, не було традиційного шикування на шкільному майданчику, адже в закладі навчаються особливі діти, тож постояти мовчки навіть 30-40 хвилин під променями сонця, не відвертаючи уваги, вони не можуть.
Директор центру Володимир Гетманчук розповів, що в закладі навчаються 57 дітей із психофізичними вадами віком від 6 до 16 років. Із ними працюють майже 40 вчителів, 14 з яких – дефектологи. Це такі діти, які через особливості у розвитку та за медичними показниками не навчаються в загальноосвітній школі. У кожного з наших вихованців є або родина, або опікуни, проте вони не можуть через свій матеріальний стан щодня возити дитину до школи. Тож наші учні живуть у центрі впродовж усього року за винятком канікулярних періодів.
Під свою опіку Котюжанівський НРЦ керівництво Військово-медичного клінічного центру взяло ще у 2003 році. Відтоді не забувають про підопічних.
– Ми бачимо, наскільки самовіддано директор закладу та педагогічний колектив роблять усе, аби діти почувалися як вдома, а деколи навіть і краще, ніж удома, – зазначив заступник начальника ВМКЦ ЦР з морально-психологічного забезпечення полковник Олег Гончарук. – Вони створили умови, де кожна дитина має змогу реалізувати свої таланти. Примітно, що учні вже кілька років здобувають третє загальнокомандне місце в обласній спартакіаді «Повір у себе» серед дітей з особливими потребами. В обласній олімпіаді з трудового навчання торік вони вибороли перше місце зі слюсарної справи, друге – зі столярної та швейної. І ми всім, чим можемо, допомагаємо і дітям, і вчителям.
Дітлахи довго не відпускали військових. «То ви скоро до нас знову приїдете? Ми обіцяємо навчитися грати на піаніно, заспіваємо вам пісеньку на Миколая!»
