Тут навчаються ті, хто мріяв про небо з дитинства, і ті, кого до армії привела сама війна. Але всіх їх об’єднує одне — чітке розуміння, заради…
Сьогодні вже нікого не дивує та велика увага, яку приділяють у світі безпілотній авіації. Різні країни розробляли БПЛА впродовж кількох останніх десятиліть. Сучасні технології дозволяють керувати безпілотними літаками на великій відстані, розвідувати інформацію, щоб точно уражати військові цілі, уникаючи додаткових жертв як серед своїх військ, так і серед цивільних. Безпілотники вже призвели до значних змін у тактиці ведення бойових дій. І, як говорять фахівці, у найближчому майбутньому їхнє значення зросте ще більше.
У Збройних Силах України приділяти серйозну увагу безпілотникам почали лише з початком бойових дій на Донбасі. До 2014-го в нас були тільки радянські «Рейс» і «Стриж». За понад 5 років ситуація значно покращилася, але не врегульовано ще чимало проблемних питань.
Сучасна техніка вже у військах
– Нині ми маємо понад 15 наказів Міністра оборони України про допуск до дослідної експлуатації безпілотників – левова частина з яких українського виробництва, – розповів фахівець з радіорозвідки майор Ярослав Гончар.
Досягнень у нас чимало, особливо на тактичному рівні. У війська останнім часом надійшла сучасна безпілотна техніка. Найпопулярніші ті, що взяли участь в АТО і ООС – «Лелека» й «Фурія». «Фурія», наприклад, добре підходить для мінометників і ствольної артилерії.
У «Лелеки» більша дальність польоту та висотний ешелон. Тому її використовують для рекогносцировки – виявлення якихось об’єктів та корегування зброї, яку застосовують на дистанції 15-20 кілометрів.
Тут варто згадати і про сучасні «Байрактари», які ми закупили для Повітряних Сил у Туреччини.
– «Байрактари» – це окремий клас безпілотників, який потребує не поверхневих, а ґрунтовних знань. Для нього має бути відпрацьована тактика застосування не тільки як єдиного засобу розвідки, рекогносцировки й ураження, а як системи. Його варто застосовувати в комплексі з усіма видами розвідки – агентурної, технічної, радіотехнічної. Його виліт коштує недешево й тому, коли бракує точних даних, він просто «палитиме повітря». А хочеться, щоб виконував свою роботу – розвідку й ураження критичних об’єктів інфраструктури та бойового забезпечення (командні пункти, системи зв’язку, бази, склади та арсенали) на великих відстанях, – розповів очільник центру впровадження та супроводження автоматизованих систем оперативного (бойового) управління ЗСУ полковник Марат Утюшев. – Можливе його застосування й на тактичному рівні. Наприклад, противник веде вогонь із щільно забудованої житлової зони, а його нічим дістати. Цей безпілотник спроможний точно уразити установку чи розрахунок.
Про те, наскільки хороші «Байрактари», покажуть лише реальні бойові умови. І щоб ефективно їх використовувати, слід вибудувати систему управління цією спроможністю. Взагалі неважливо, який БПЛА є в підрозділі – невеликий коптер чи «Байрактар». Якщо бракує розуміння як його застосовувати, яка тактика, який противник протидіє, які в нього засоби, то безпілотник втратять у перших двох-трьох боях.
Система управління спроможністю потребує визначення
ЗСУ піднялися в технічному плані – у них з’явилося кілька поколінь безпілотників. Але внаслідок того, що не вибудувано систему управління спроможністю в цілому, ефективність застосування БПЛА доволі низька. Немає й чіткої процедури списання, замовлення і перевірки безпілотників. Є чимало технічних та організаційних проблем. Досі не визначено замовника – хто є власником цього процесу і хто взагалі у Збройних Силах відповідає за розвиток безпілотної галузі. Наразі усе розділено по різних структурах і підрозділах. Окрім того, нині діє дві концепції – застосування та оснащення, які конфліктують між собою.
– Дуже багато залежить від того, як налаштований процес застосування безпілотника. Чи є орган управління цим процесом, як він навчений, наскільки знає обстановку в районі застосування, де стоять кінетичні й радіоелектронні засоби ураження, їхні характеристики. Це вже, якщо можна так сказати, інтелектуальна дуель, – говорить полковник Марат Утюшев.
Проблема ще й у тім, що ми не йдемо далі оптичного діапазону і камери. Хоча безпілотники спроможні проводити радіорозвідку, завдавати удари, на них можна встановлювати ретранслятори для зв’язку.
Також треба внормувати застосування техніки суто тактичного рівня – невеличких квадрокоптерів й іншої «малечі». Їх активно застосовують роками, але поставки таких БПЛА для армії так і не легалізовані. І на шостому році війни це відбувається завдяки добровільній, волонтерській чи меценатській допомозі.
Не так важлива конструкція, як тактика застосування
Треба сказати, що використання безпілотників змінює і тактику застосування військ та норми витрат. Наприклад, артилеристи за допомогою БПЛА можуть знищувати цілі противника значно швидше й меншим ресурсом.
– Нині в районі ООС перебуває кілька моїх підрозділів і в кожного є відділення БПЛА. Ми застосовуємо переважно «Лелеку» та великий коптер. Використовуємо для трьох напрямків – розвідки, корегування вогню артилерії і знищення об’єктів інфраструктури противника, ротних, взводних опорних пунктів та легкоброньованої техніки, – говорить полковник Марат Утюшев. – І для ефективності БПЛА важлива не стільки їхня конструкція, як тактика застосування. Адже окупант дуже активно використовує засоби РЕБ. Якщо на початку війни ребівці противника покривали лише певні ділянки, то нині – всю зону ООС. І пролетіти непомітно досить складно. Простіше кажучи, мої підрозділи постійно змагаються з російським РЕБом.
Але, як говориться, нічого неможливого не буває. Пролетіти непомітно можна, точно знаючи карту радіоелектронних частот, на яких працює противник і літаючи на висотах, де немає покриття. Потрібно весь час моніторити частотний діапазон, і коли станція виключена, використовувати ці 5-10 хвилин, щоб пройти небезпечну зону. Адже чим ближче до станції, тим вона менша.
Про успішне застосування БПЛА відомо чимало. З їх допомогою останнім часом знищено багато ворожої техніки – станцій РЕБ, супутникового зв’язку, скупчення техніки.
До навчання операторів потрібні інші підходи
Щоб успішно виконувати завдання, потрібні ще й підготовлені фахівці. Нині їх готує Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова та 190-й навчальний центр.
Та, за словами полковника Марата Утюшева, цей вишкіл потребує модернізації. Навчання іще поверхневе й дає тільки спроможність екіпажам не втратити борт на зльоті і посадці. На виконання якихось специфічних завдань розвідки, корегування, роботи у складних метеоумовах, уночі, в умовах радіоелектронного придушення, відводиться лише кілька занять. Оператори з навчальних центрів виходять підготовленими тільки для самонавчання.
Проблема ще й у тому, що в навчальний центр командири з військ присилають непотрібних на війні людей. Рідко коли командування частини направляє на навчання мотивованих військових, здатних до цього. Тож первинного відбору в підрозділах практично не існує. Далі профвідбір відбувається вже в центрі. Тому що оператором може стати не кожен – це особливий склад розуму, здатність абстрактно мислити, орієнтуватися у просторі. Варто сказати і про те, що в центрі бракує навчальної техніки. І після тримісячних курсів наліт у курсантів невеликий – всього 10-12 годин.
– Дефіцит і досвідчених інструкторів. Узимку я відкликав з району ООС підлеглих, щоб вони підготували «фурійців», які літають в артилерії, – говорить Марат Утюшев. – Але, як бачимо, галузь безпілотної авіації розвивається, хоча роботи попереду багато. Покроково просуваємося, аби в майбутньому мати спроможність взаємодіяти з натовськими союзниками у проведенні з ними спільних операцій, де задіяні безпілотники.
Фото: Дмитро Юрченко
