Дата обрана на честь пам’яті військового кореспондента Дмитра Лабуткіна, який у цей день загинув під час бойових дій на сході України у 2015 році. День…
«Якщо будете писати про мене, обов’язково зазначте, що я не художник, а малювник. І поясніть, чому я так себе називаю», – говорить Роман Піддубний під час мого розпитування про його творчість. А вона в нього цікава та неординарна: Роман малює на футболках та полотні не просто пейзажі чи зброю, а бойову авіацію.
Чоловік був на війні на Луганському напрямку, починаючи з травня 2014-го, зі своїм рідним 12-м батальйоном територіальної оборони міста Києва. Постійні ворожі обстріли не пройшли непомітно – боєць отримав кількадесят контузій. Вже після повернення додому, лікарі виявили, що кожен обстріл все більше вражав здоров’я чоловіка. Допоки організм просто не здався…
Наступні роки Роман провів на лікуванні та реабілітації в госпіталях. Водночас із медикаментозним лікуванням спробував самостійно відновити вестибулярний апарат. Згадавши, чим займався до війни, вперше за кілька років візьме до рук олівець та пензлі, чим і прискорить своє одужання.
– Я в 12 поколінні – Піддубний. А малювник – у п’ятому. Чому так називаюся? Все дуже просто. Коли я навчався в школі, класним керівником у мене була дуже хороша і патріотична вчителька Тамара Яківна Сальцова. Я тоді дуже багато малював. Вона, бачачи мої малюнки, і пояснила мені, що слова «художник» в українській мові немає і ніколи не було. А є таке красиве і милозвучне – «малювник». Так і пішло.
Ще до війни чоловік вирішив усерйоз перетворити хобі на своєрідний бізнес. Вивчивши ринок, зрозумів, що картинку краще переносити на одяг, оскільки конкурентів у цьому сегменті поки що було мало.
– Три роки пішло на випробування одягу з нанесеним малюнком. Щоб довго носилося, не зникала фарба, не розпливалося зображення, щоб малюнок був приємний та м’який на дотик. Закупив партію футболок. Намалював спочатку 9. Серед них зобразив Су-27, МіГ-29, Ан-225 «Мрія» та Ан-124 «Руслан». Деякі – побачивши в музеї авіації, інші – просто за картинкою.
На запитання, чому в переважній більшості він зображує саме авіацію, Роман відповідає – з дитинства захоплювався літаками і мріяв стати льотчиком.
– Коли йшов на строкову службу, був набір і у льотний військовий інститут. Але медичне обстеження показало, що про небо можна тільки мріяти. Здоров’я не дозволило. Тож я простий піхотинець, – усміхається чоловік. – Піхотинець, який дуже любить літаки.
Після війни чоловік вирішив зображувати й військові історії. Усі картинки тримає в пам’яті та згодом планує нанести їх на полотно.
– Є вже й готові картини: «Бій за Георгіївку» – малював зі слів танкіста – учасника тих боїв, та «Вихід з Дебальцевого», яку створював, поки лікувався в шпиталях. Але більшість ідей – поки що тільки у голові. Наприклад, «Бій за Луганський аеропорт». Запитую хлопців – свідків тих подій, з якої сторони зобразити ворога. Вони: та з якої намалюєш, так і буде правильно, бо лізли гади звідусіль. І так на багатьох напрямках було.
Наразі Роман Піддубний, пройшовши ще один курс реабілітації, готується малювати картини бойової авіації олією на полотні. Навіть є вже невеликі заготовки.
– Поки оце з вами розмовляю, невимовно радію, що вже можу йти під гірку у Карпатах. Раніше кожен крок був як випробування. Та повернемося до наших картин, – сміється чоловік. – Деякі я дарую, як от, приміром, першу зображену «Мрію» презентував пілоту цього судна. Одна з картин висить у музеї авіації у Києві. Я бачу, що людям цього не вистачає. Тож і намагаюся зробити авіацію ще цікавішою і доступнішою для всіх.
