Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
«Харитон» – позивний командира одного із підрозділів морської піхоти. Чоловік служить у ній уже четвертий рік. На питання, чому саме морська піхота, відповідає, що це його мрія з дитинства.
– У війську можна знайти себе. Саме таким, як тепер, хотів стати все своє життя. У морській піхоті є де себе показати як у бойовій обстановці, так і в навчанні, тренуванні. Дуже багато можливостей для чоловіка реалізувати себе. Служба тут – це прояв братерства, єдності, хоробрості, мужності, і в той же час у цьому є такий собі символічний романтизм, адже ми постійно біля моря, – пояснює військовий.
На початку війни «Харитон» проходив службу в добровольчому батальйоні – і цим пишається.
– Добре, що є люди, а їх більшість, з ким можна обмінятись та поділитись досвідом, У 2014 році все було інакше. Часом згадую, аналізую – ніхто в той час нічого не розумів. З побратимами виходили з Іловайська, але то вже спогади – яскраві, глибокі, болючі. Багато спогадів уже зі служби і в морській піхоті. Чимало побратимів втратив на службі тут, – каже командир.
На його думку, найважче – це ділити службу й сімейне життя.
Та поки війна, він служитиме стільки, скільки зможе бути корисним для своїх побратимів.
– Ми всі бачимо зміни, – каже він, – а як все далі відбуватиметься – ніхто не знає. Важко, але йдемо вперед.
