Починаючи з 1997 року, участь кораблів американських Військово-Морських Сил у спільних із українськими кораблями маневрах, стала досить звичним елементом двостороннього співробітництва наших держав. Подібні заходи завжди супроводжуються дружнім візитом корабля до Одеси та відкриттям його для екскурсій.
Найчастіше відвідування кораблів обмежується оглядом верхньої палуби, ходового містка та кают-компанії офіцерів. І,увага, у всіх без винятку випадках існує табу на відвідання бойового інформаційного поста, з якого відбувається управління озброєнням корабля. Але, як ви розумієте, зазвичай для військових кореспондентів обмежень не існує.
Під час візиту в порт Одеси американського есмінця «Карні» групі українських офіцерів не тільки показали бойовий інформаційний пост, а й докладно розповіли, яка частина обладнання призначена для пошуку повітряних цілей, а яка — для відстеження ситуації на воді й під водою.
«Карні» вже вдруге бере участь в українсько-американських навчаннях серії «Сі Бриз». І хоча в цьому році есмінцю виповнилося 23 роки, він залишається однією з головних ударних одиниць 6-го флоту ВМС США.
Під час екскурсії нам вдалося дізнатися, що ракетний есмінець здатний запускати ракети, стріляти з гармат, приймати вертольоти, розшукувати субмарини та надавати допомогу кораблям і суднам, які зазнали лиха на морі. Крім того, корабель може підтримувати вогнем сушу і забезпечувати протиракетну оборону.
Однак найголовніше те, що есмінці типу «Арлі Берк» фактично стали першими морськими роботами. Вся зброя і системи корабля знаходяться під єдиним управлінням бойової інформаційної системи «Іджіс», яка забезпечує автоматичне виявлення, супровід, селекцію та знищення обраних цілей на землі, воді, під водою і в повітрі, а також контролює роботу головної енергетичної установки, систем навігації, зв’язку і засобів боротьби за живучість. На сьогодні «Іджіс» встановлена на 84 крейсерах і есмінцях Військово-Морських Сил саме для того, щоб обмінюватися інформацією, розподіляти завдання і самостійно приймати рішення в бойовій обстановці.
У розумінні пересічного громадянина зовнішній вигляд будь-якого корабля повинні обов’язково доповнювати могутні щогли з безліччю всіляких радарів, антен, куль, супутникових тарілок і решіток, кожна з яких виконує свої завдання. Основна ж ідея системи «Іджіс» полягає в тому, щоб вирішувати більшість бойових завдань за допомогою одного дуже потужного і універсального радара.
Дана система отримала свою назву на честь «Егіди» — міфічної накидки грецьких богів, яка робила їх невразливими. За кілька десятиліть «Іджіс» пройшла еволюцію від засобу захисту корабля до частини протиракетної оборони США.
Відмітна ознака системи — характерні восьмикутні «латки» на надбудові. Це — антени радара AN / SPY-1. Ніяких рухомих елементів в ньому немає — під кожною такою «латкою» ховається 4350 випромінювальних елементів, кожним із яких комп’ютер управляє окремо. Використовуючи принцип інтерференції хвиль від кожного випромінювача, така антена може формувати радіопромінь будь-якої форми і напрямку, в тисячні частки секунди змінювати і направляти його в потрібну точку. Всього таких «латок» чотири, кожна відповідає за свій сектор, і це дозволяє сканувати простір на 360 градусів навколо корабля.
Робочий цикл радара AN / SPY-1 складається з декількох етапів. Спочатку пристрій сканує простір і виявляє цілі на відстані до 320 кілометрів. Для кожної виявленої цілі радар формує додаткові промені, щоб уточнити її швидкість. Потім система «супроводжує» раніше обрані цілі, уточнюючи їхні координати. Після цього «Іджіс» управляє випущеними зенітними ракетами, передає інформацію радарним променем і перепрограмовує їхній автопілот залежно від маневрів цілі.
Сучасні модифікації системи дозволяють відстежувати і супроводжувати до 300 цілей і направляти до 18 ракет одночасно. Всі операції система виконує автоматично протягом декількох секунд.
Ще одне завдання, яке автоматично виконує система — управління підльотом зенітних ракет до цілі. Справа в тому, що на кінцевій ділянці ціль «підсвічують» спеціальними радарами безперервної дії, і боєголовка наводиться по відбитому сигналу. Таких радарів на есмінці три, а на крейсері — чотири, направляти ракети треба так, щоб на фінальну стадію польоту вони виходили по черзі.
За допомогою «Іджіс» відбувається управління високоточними крилатими ракетами «Томагавк», протичовновими ASROC, протикорабельними «Гарпун» і навіть 127-мм артилерійською установкою.
За більш ніж тридцять років використання систему неодноразово вдосконалювали. Так, наприклад, на перших модифікаціях їй управляли комп’ютери з об’ємом пам’яті всього 1 мегабайт.
Безумовно, модернізації підлягає і програмне забезпечення. Завдяки цьому система може не тільки протидіяти противнику на землі, на воді й у повітрі, а й відстежувати та збивати штучні супутники і балістичні ракети. За допомогою зенітних ракет SM-3 «Стандарт», які використовують кінетичний перехоплювач і мають швидкість більше одного кілометра на секунду, є можливість знищення супутників, які обертаються навколо Землі на швидкості 8-9 кілометрів на секунду.
Саме тому «Іджіс» є ключовим елементом системи національної протиракетної оборони США, а кілька кораблів із такою системою і ракетами «Стандарт» на борту здатні захистити територію США від атаки балістичними ракетами.
При цьому система не позбавлена недоліків. Річ у тім, що антени радара розташовані не на найвищій точці корабля — верхівці щогли, а на надбудові. Це означає, що при рівних умовах противник із іншим обладнанням зможе виявити американський корабель раніше. Також свої корективи в роботу системи вносять і закони фізики, що впливають на відносно малу ефективність при виявленні цілей, що летять дуже низько, а також ускладнюють роботу в прибережній зоні в дециметровому діапазоні.
Однак відмовлятися від «Іджіс» поки що ніхто не збирається, а недоліки одного універсального радара «на всі випадки життя» розробники компенсують за рахунок удосконалення техніки і програмного забезпечення. Програма модернізації вже розписана на десятиліття вперед. Нам же варто сподіватися на те, що кораблі, оснащені цією системою, будуть і надалі відвідувати Україну, а їхні екіпажі люб’язно ділиться досвідом із нашими моряками.
Довідка: есмінець «Карні» відноситься до класу «Арлі Берк». Його довжина 154 метри, ширина 20 метрів, осадка близько 10 метрів. Повна водотоннажність близько 9 тисяч тонн. Чотири газотурбінні установки сумарною потужністю 108 тисяч кінських сил розганяють корабель до 32 вузлів. На борту есмінця 90 пускових установок для ракет «Томагавк», «АСРОК» і «Стандарт-2», а також дві пускові установки ракет «Гарпун». Артилерійське озброєння включає 127-мм гармату «Mark-45», а також два шестиствольних зенітних автомати «Фаланкс». Екіпаж есмінця «Карні» складають 337 офіцерів і моряків.
Євгеній Силкін
