Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
24 лютого 2022 року боєць на позивний «Дід» працював в таксі. Коли розпочалися ворожі обстріли — для водіїв одразу стало багато праці.
Його історію опублікували на сторінці 33-ої окремої механізованої бригади.
«Дід» — водій в артилерійській розвідці. Працював на міжнародних перевезеннях, потім заробляв як таксист, а на початку 2023 року був мобілізований до Збройних Сил. Служить у 33-ій ОМБр майже від початку її існування.
«Коли почалось повномасштабне вторгнення, я допомагав людям евакуюватися, доправляв різні вантажі. Але розумів, що все це минуще, і незабаром доведеться піти захищати Вітчизну», — пригадує боєць.
Ще під час базового вишколу його професійні навички визначили подальшу службу, адже у Збройних Силах знали, що він водій із великим стажем.
Як пригадує «Дід» в нього запитали: чи зможе він керувати великими військовими автомобілями, на що він ствердно відповів, і незабаром потрапив служити в батарею артилерійської розвідки.
Перший бойовий виїзд «Дід» мав на Запорізькому напрямку. Почав доправляти на позиції екіпажі дронів-розвідників.
«Моя бойова праця почалася біля Малої Токмачки й Роботиного. Перші враження я тоді мав неоднозначні: і цікаво, і тяжкувато водночас. Але відразу зрозумів, що найскладніше в моїй водійській службі — це їздити за поганої погоди. А от про небезпеку якось менше думалося. Та й 2023 року на Запоріжжі, скажімо, не було стільки FPV-шек, як потім на Донеччині», — розповідає боєць.
На Донеччину «Дід» потрапив 2024 року. Небезпека і справді чатує тут на кожному кроці.
«Одного разу я завозив екіпаж „мавіківців“ на позицію. А на дорозі окупанти поклали саморобну міну й добре її замаскували. Я зачепив ту міну колесом — але саме зачепив, а не наїхав на неї, бо мав уже досвід і пересувався вкрай обережно. Міна здетонувала, пошкодила автомобіль — але мій екіпаж, Богу дякувати, залишився живий і неушкоджений», — сказав водій.
Тоді продовжити рух довелося пішки, а вже пізніше повернулися по автомобіль.
Інший пам’ятний випадок в «Дідовій» бойовій історії стався вже 2025 року.
«Пересувався автівкою біля Шахового. Я щойно перетнув ліс у напрямку однієї з позицій і виїхав на відкритий простір між лісосмугами. Аж тут надлетіла ворожа FPV-ха. Наші пристрої радіоелектронної боротьби її заглушили, я зманеврував, але вона таки змогла трохи зачепити мій автомобіль збоку», — пригадує «Дід»
Як говорить водій, вони зреагували одразу й швидко вибігли з автівки. Почали забігати в лісосмугу, аби сховатися. Тим часом інший дрон наздогнав їх в лісосмузі, та влучив йому в шолом — але під дією засобів радіоелектронної боротьби так само глушиться й не детонує.
На щастя в тій ситуації всі залишилися живими і неушкодженими, техніка також не зазнала влучень.
«Дідове» вміння швидко й рішуче реагувати на небезпечні ситуації, його водійський і бойовий досвід добре знають і цінують у підрозділі.
Він став водієм радіолокаційної станції. Пікап, яким возив екіпажі дронарів на позиції, змінив на інший військовий автомобіль — славнозвісний «гамер».
«Ця машина цікава, справді легендарна. Ширша, потужніша. Треба, зрозуміло, завжди пам’ятати про те, що маєш ззаду причіп — і не забувати, що призначений цей автомобіль більше для пісків, ніж для наших грузких глин і чорноземів. Коротко кажучи, „гамер“ має трохи інакшу специфіку їзди. Але вчимося — і продовжуємо боротися за Перемогу», — розповідає боєць.
Розуміння нашої Перемоги «Дід» має тверде й неспростовне.
«Ми йдемо захищати свою сім’ю. Це є наша найперша мотивація. Думаємо про наших рідних — і знаємо, за що б’ємося. А Перемога має бути справжньою — москалі мають вийти з нашої землі назавжди», — наголосив «Дід».
Як повідомляла АрміяInform, боєць з позивним «Бізон» розповів, як три години запізнення коштували йому п’яти років колонії.
