Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Загинув під час боїв у Курській області, майже рік вважався зниклим безвісти
Завжди йшов першим. Завжди захищав своїх. Завжди надихав — все це кажуть про Івана Кононенка ті, хто його знав особисто або в соцмережах.
Іван народився 26 липня 1983 року в Києві. Середню освіту здобув у школі № 179 з поглибленим вивченням фізичного виховання, де на уроках він не просто виконував норми, а перевершував їх. У 2000 році вступив одразу до двох вишів, але обрав факультет ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України (колишній Національний аграрний університет — ред.). Під час навчання брав активну участь в наукових конференціях, закінчив кілька наукових робіт з ветеринарної хірургії.
Паралельно Іван закінчив військову кафедру й отримав звання молодшого лейтенанта запасу (зв’язок), досконало опанував англійську мову. З 2004 року працював лікарем стаціонарного відділення у приватній ветеринарній клініці «Еквус», де рятував життя найбільш беззахисних — тварин.
У 2008 році Іван захистив магістерський диплом.
Але одночасно життя Івана було пов’язане із творчістю та спортом. Він входив до команди легендарного Василя Вірастюка (важка атлетика та стронґмен), займався моржуванням, був призером і переможцем десятків змагань: Ukraine Open 2006 Olimp Strongman (Київ, 2006), 2 місце «МоржФест» (2018), «Спорт для всіх» Голосіївського району (2019, 2020, 2021, 2022, неодноразові 2-і та 3-і місця та медалі). Ключовим досягненням як спортсмена стала перемога на Ukraine Open 2006 Olimp Strongman у Києві. Ця подія стала переломною, після неї Івана запрошували до професійних турнірів по всій країні.
А ще як фітнес-тренер чоловік проводив заняття в київських залах, де навчав новачків базовим принципам. У соцмережах вів популярні сторінки, де ділився простими й ефективними вправами «з тим, що є під рукою» — гантелями з пляшок, перекладинами з гілок, саморобними штангами.
Окрім цього, Іван закінчив курси акторської майстерності й багато років знімався в кіно, серіалах та рекламі (переважно ролі охоронців, тренерів, силовиків). Одна з перших помітних робіт — участь у серіалі «Київ вдень та вночі», де він зіграв персонажа, що втілює динаміку міського життя. Далі була комедія «Скажене весілля», в якій зіграв друга нареченого, чий гумор і сила розряджають напругу, роль, яка відобразила його власну вдачу.
У фільмі «Кріпосна» він постав як суворий пан. Стрічка «Перші ластівки» принесла роль наставника молоді, де Іван передавав досвід, ніби в реальному житті на тренуваннях. А в «Слузі народу» він грав охоронця та фітнес-тренера президента, і цей персонаж додав комедійного колориту, підкреслюючи абсурдність бюрократії.
В історичній драмі «Пекельна Хоругва, або Козацьке Різдво» Іван грав козака, чия відвага нагадувала про корені нації. У детективі «Реальна містика» він розкрився як загадковий слідчий. «Дозор», «Жовта Зірка», «Вересень», «Слідчі», «Карась» — кожна стрічка розширювала спектр його талантів, від комедії до трилера.
Але найбільшою радістю для Івана було проводити час із родиною, виховувати двох синів.
…24 лютого 2022 року, дізнавшись про початок повномасштабного вторгнення, чоловік добровільно записався до тероборони Голосіївського району Києва. Побратими згадують, що «Ваня був з нами з першого дня. Був абсолютно безстрашною людиною. З перших днів — Чернігівщина, потім Донбас: Бахмут».
У листопаді 2022 року «Конон» отримав важке поранення в бою й майже рік був на реабілітації. Лікарі казали, що він не зможе повністю відновитись. Проте Іван створив свою програму реабілітації, записував відео, щоб його досвід змогли використати інші.
Попри те, що міг залишитися вдома через стан здоров’я, чоловік повернувся на службу. «Для мене війна ще не закінчена», — казав він. Після реабілітації Іван Кононенко певний час працював у територіальному центрі комплектування, але як тільки стан здоров’я дозволив, одразу повернувся на передову, підписав контракт із ЗСУ, отримав звання старшого лейтенанта й очолив стрілецький взвод військової частини А1815. Офіцера нагороджено відзнаками за стійкість, рішучість і відповідальність командира.
У листопаді 2024 року Іван писав на своїй сторінці у соцмережах, що їде за кордон у відрядження та повідомляв, що тривалий час буде не на зв’язку. Його останній допис був обнадійливим, але сповненим тривоги: «Все, поїхав знову за кордон (термінове відрядження), повернусь хз коли, буду без зв’язку». За інформацією сестри Івана, зв’язок із братом вона втратила 16 листопада 2024 року, а сповіщення про те, що він вважається безвісти зниклим отримала 25 листопада 2024 року. Як з’ясувалося, військовий загинув на території Курської області РФ — біля населеного пункту Нижній Клин. Чоловікові був 41 рік.
Родина не мала жодної інформації, крім офіційного повідомлення, що він зник безвісти під час бойових дій на ворожій території. Минув понад рік, пошуки тривали, але дива не сталося — Герой повернувся додому на щиті.
Прощання з Іваном Кононенком відбулося 9 грудня 2025 року в Михайлівському Золотоверхому соборі у Києві. Поховали захисника на Алеї Слави Лісового кладовища. У нього залишилися двоє синів, дружина, батьки та сестра.
Вічна шана Герою!
За матеріалами Пам’ять, NV, Янголи спорту
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
