Так мешканець Кропивницього відреагував на законні вимоги працівника Національної поліції України та військовослужбовців Збройних Сил України з ТЦК та СП…
Воєнно-медична система — це життєво важливий механізм, створений для збереження життя військовослужбовців та відновлення їхньої боєздатності через послідовне та своєчасне надання медичної допомоги на всіх етапах.
Міністерство оборони 18 грудня розповіло про ключові елементи функціонування системи, включаючи види медичної допомоги, розподіл на етапи (тактична догоспітальна, догоспітальна, госпітальна), класифікацію ролей (R1–R4) та повний шлях пораненого від моменту поранення до реабілітації.
Види медичної допомоги
Медична допомога в системі воєнної медицини класифікується за місцем і часом надання, обсягом та складністю.
Як і в цивільних закладах охорони здоровʼя, медична допомога поділяється на наступні види:
Екстрена (невідкладна) допомога — медична допомога, яка полягає у здійсненні медичними працівниками відповідно до закону невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я.
Первинна медична допомога — це медична допомога, що передбачає надання консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів; направлення відповідно до медичних показань пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги, для надання йому спеціалізованої медичної допомоги; надання невідкладної медичної допомоги у разі розладу фізичного чи психічного здоров’я пацієнта, який не потребує екстреної, спеціалізованої медичної допомоги.
Спеціалізована медична допомога — це медична допомога, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах лікарями відповідної спеціалізації (крім лікарів загальної практики – сімейних лікарів) у плановому порядку або в екстрених випадках і передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування та профілактики хвороб, травм, отруєнь, патологічних і фізіологічних (під час вагітності та пологів) станів, у тому числі із застосуванням високотехнологічного обладнання та/або високоспеціалізованих медичних процедур високої складності; направлення пацієнта відповідно до медичних показань для надання спеціалізованої медичної допомоги з іншої спеціалізації.
Паліативна допомога — це комплекс заходів, спрямованих на покращення якості життя пацієнтів усіх вікових категорій та членів їхніх родин, які зіткнулися з проблемами, пов’язаними із захворюваннями, що загрожують життю. Такий комплекс передбачає заходи щодо запобігання та полегшення страждань пацієнта через ранню ідентифікацію та оцінку симптомів, полегшення болю та подолання інших фізичних, психосоціальних і духовних проблем.
Реабілітація у сфері охорони здоров’я — це комплекс заходів, що здійснюють фахівці з реабілітації, які працюють в реабілітаційних закладах, відділеннях, підрозділах, а також у територіальних громадах, у складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди або самостійно, надають реабілітаційну допомогу особі з обмеженнями повсякденного функціонування (або такій, у якої можуть виникнути обмеження повсякденного функціонування) з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування та якості життя у її середовищі.
«Шлях пораненого»
Розуміння видів допомоги дозволяє чітко прослідкувати, як вони послідовно надаються військовослужбовцю по мірі його евакуації.
Шлях пораненого починається безпосередньо на місці поранення (POI, Point of Injury). Тут у вигляді само- та взаємодопомоги, а також бойовими медиками надається тактична догоспітальна допомога, що ґрунтується на принципах TCCC (Tactical Combat Casualty Care) та алгоритмі MARCH-PAWS.
TCCC — це стандартизована система надання медичної допомоги в умовах бойових дій, що поділяє допомогу на фази відповідно до рівня загрози.
Своєю чергою MARCH-PAWS — це ключовий алгоритм TCCC, що визначає пріоритетність дій медика: він фокусується на швидкому усуненні основних причин смерті на полі бою, починаючи з M (зупинка масивної кровотечі) та закінчуючи S (шинування переломів та іммобілізація).
Ключовим терміном допомоги на тактичному рівні є так звана золота година. Це критичний проміжок часу (як правило, перша година після важкого поранення), протягом якого надання догоспітальної медичної допомоги має критичний вплив на порятунок життя.
Саме тому швидке застосування турнікетів, зупинка кровотечі та евакуація є пріоритетом № 1 на полі бою.
Однак через складну ситуацію на полі бою часто не вдається здійснити евакуацію пораненого в цей термін.
Тому із підвищенням інтенсивності бойових дій все більшого значення набуває довготривала допомога на полі бою (PFC — Prolonged Field Care).
Після евакуації пораненого до медичного підрозділу, у якому допомогу надають медичні працівники, розпочинається етап догоспітальної медичної допомоги.
Спочатку він потрапляє на стабілізаційний пункт (медичне формування Ролі 1), на якому надається допомога в обсязі ресусцитації із (відтермінованим) контролем ушкоджень ((Remote) Damage Control Resuscitation — (R)DCR).
Після цього пацієнт направляється до передового хірургічного відділення або групи Ролі 2 (ПХВ/ПХГ), де надається хірургічна допомога в обсязі хірургії контролю ушкоджень (Damage Control Surgery — DCS).
Основною метою DSC є запобігання смерті пораненого від внутрішньої кровотечі та/або втраті кінцівок або зменшення обсягу кінцівки, яка підлягатиме ампутації.
Тому для повноцінного лікування пацієнт направляється до медичного підрозділу Ролі 3. Зазвичай це військові госпіталі, центральні районні лікарні тощо. Тут лікарі-спеціалісти надають спеціалізовану медичну допомогу в стаціонарних умовах.
Для довготривалого лікування, а також для вирішення питання про проведення реабілітації пацієнт направляється у заклад охорони здоровʼя Ролі 4. Зазвичай це військово-медичні клінічні центри, обласні клінічні лікарні, спеціалізовані інститути тощо.
Також за наявності такої потреби та можливості в іноземних партнерів у складних випадках пацієнта може бути направлено на лікування в закордонну лікарню.
Для цього Командування Медичних сил ЗСУ подає заявку до Міністерства охорони здоровʼя України, яке своєю чергою відшукує за кордоном заклад, де можуть надати допомогу пораненому воїну.
Завдяки впровадженню концепції Єдиного медичного простору, у разі перевантаження військових шпиталів, поранених оперативно розподіляють до цивільних багатопрофільних лікарень.
Завершальним етапом на шляху відновлення є довготривала реабілітація, що відбувається в реабілітаційних госпіталях ЗСУ, цивільних закладах охорони здоровʼя, а також у закладах охорони здоровʼя за кордоном.
Мета — максимальне відновлення порушених або втрачених функцій та повернення військовослужбовця до повноцінного життя.
Воєнно-медична система — це складна, але надійна структура, де кожен елемент (від тактичної догоспітальної допомоги на полі бою до реабілітації в реабілітаційному центрі) працює синхронно.
Вчасно надана медична допомога — це врятоване життя та швидше повернення у стрій. Кожна хвилина має значення: своєчасне втручання медиків пом’якшує наслідки поранень чи хвороби, скорочує період реабілітації та дає захисникам і захисницям вищі шанси на повне одужання.
Як повідомила АрміяInform, у Департаменті охорони здоров’я Міністерства оборони України розповіли про координацію медичної евакуації поранених військовослужбовців.
