Адже в комунікації між людьми приховано набагато більше сенсів, ніж здається. Просувати безбар’єрну мову та етику, що можуть змінювати суспільні установки, зменшувати…
Сьогодні в Україні безбар’єрність, як філософія гідності, є одним із пріоритетів державної політики, а людиноцентричність — ключовим принципом у втіленні політики культурної.
Адже в комунікації між людьми приховано набагато більше сенсів, ніж здається.
Просувати безбар’єрну мову та етику, що можуть змінювати суспільні установки, зменшувати стигму й дискримінацію, покликаний Довідник безбар’єрності. Він допомагає уникати некоректних чи потенційно образливих висловів, пропонує альтернативи та сприяє формуванню гідного ставлення до різних життєвих ситуацій і досвіду людей.
Довідник був створений за ініціативи першої леді України Олени Зеленської 2021 року й відтоді активно наповнюється та використовується державними структурами різних рівнів для формування безбар’єрної комунікації, і, як освітній інструмент, у школах, університетах, громадських організаціях та бізнесах.
Так реалізація політики безбарʼєрності є одним із пріоритетів Міністерства культури України.
АрміяInform звернулася до начальниці відділу політики безбар’єрності Міністерства культури України Лесі Хемраєвої з проханням розповісти детальніше про Довідник і роботу Міністерства культури в царині безбар’єрності.
— Розкажіть, для чого був створений Довідник безбар’єрності?
— Довідник безбар’єрності створено для того, щоб пояснити, як етично та коректно спілкуватися один з одним. Адже у сучасних умовах, коли щодня з’являються нові життєві виклики, важливо розуміти, як правильно комунікувати, взаємодіяти під час стресу та підтримувати одне одного, не завдаючи додаткової травми. Одне із ключових завдань комунікації — формування соціальної згуртованості та єдності, щоб кожна людина мала рівні можливості для роботи, освіти, спілкування, доступу до інформації, послуг та пересування, незалежно від стану здоров’я, соціального статусу, віку чи статі.
— Чим він допомагає у щоденній роботі державним службовцям?
— По-перше, він допомагає зрозуміти ключові принципи безбар’єрності. Розділ «Складові безбар’єрності» пояснює базові поняття, які формують культуру безбар’єрності, інклюзії і в цілому культуру спілкування, поваги та рівних можливостей.
По-друге, він навчає коректно говорити й писати. Розділ «Правила мови» допомагає уникати стереотипів та дискримінаційних висловів у діловому й повсякденному спілкуванні, а також у професійній діяльності.
По-третє, Довідник безбар’єрності допомагає знаходити правильні формулювання. Завдяки «Словнику» можна швидко перевірити, як правильно звертатися до різних груп людей і уникати некоректних термінів. Пошук у «Словнику» дозволяє знайти потрібний термін у разі сумнівів та переконатися, що ми коректно висловлюємо свої думки.
І, по-четверте, Довідник навчає планувати комунікацію з урахуванням важливих дат. Розділ «Безбар’єрний календар» допомагає орієнтуватися в подіях, що мають значення для нашої держави та підкреслюють підтримку рівності різних спільнот.
Отже, Довідник безбар’єрності — це не просто про тексти. Це наш щоденний помічник у формуванні етичної, безбар’єрної комунікації, толерантного спілкування та взаємної поваги.
— Які слова, словосполучення, фрази ви би рекомендували виключити під час комунікації з громадянами?
— У безбар’єрному середовищі мова відіграє ключову роль, адже саме через слова ми формуємо повагу або, навпаки, створюємо додаткові бар’єри. Щоб не породжувати ці бар’єри та коректно взаємодіяти з будь-ким, важливо уникати висловів, що можуть мати упереджене, знеособлене чи образливе забарвлення.
Наприклад, слово «інвалід» знеособлює людину, тому сьогодні коректно вживати «людина з інвалідністю». Інші приклади знеособлення — «аутист», «даун». Правильно говорити «людина з аутизмом» або «людина із синдромом Дауна». І таких прикладів — дуже багато. Саме тому й існує Довідник безбар’єрності.
— Які ще рекомендації та практичні заходи, окрім використання Довідника безбар’єрності, сприяють формуванню відповідної культури спілкування та взаємодії?
— Дійсно, вибудовувати безбар’єрність потрібно не тільки на загальнодержавному рівні, а й у кожному органі державної виконавчої влади на місцях. Для цього існує «Година безбар’єрності». Ми рекомендували під час Національного тижня безбар’єрності проводити «Годину безбар’єрності» у всіх установах, організаціях, міністерствах, ЦОВ та ОВА саме для працівників, тому що будь-яка комунікація починається з внутрішніх комунікацій.
Відбуваються спеціальні зустрічі, тренінги, навчання, під час яких працівники знайомляться зі змістом та цінностями безбар’єрності, з Довідником безбар’єрності. Також є гайд безбар’єрних подій, який дозволяє робити будь-які події доступними. Окрім того — альбом безбар’єрних рішень. Це приклад архітектурних, комунікаційних і цифрових рішень, що створюють доступність.
Також міністерство спільно з ПРООН розробили освітній серіал «Простою мовою про складне». Освітній серіал створено ПРООН в межах проєкту «Протимінна діяльність в Україні» за підтримки уряду Республіки Корея з ініціативи МКСК в співпраці з Міністерством цифрової трансформації України для платформи Дія.Освіта. Це навчальний відеокурс з п’яти серій про те, як створювати офіційні тексти, які легко читати, розуміти та довіряти їм. У ньому показано, як спростити документи, оголошення та інструкції без втрати змісту. Курс призначений для державних службовців та буде корисним для всіх, хто працює з текстами, документами чи спілкується з людьми.
Одна з ініціатив, яку ми зробили спільно з UNICEF, — це комунікаційна кампанія «Безбар’єрність — це коли можеш», що спрямована на просування принципів безбар’єрності та залучення людей до творення України без бар’єрів. Це коли кожен і кожна може навчатися, отримувати інформацію та працювати, реалізовуватися в нашій державі, знати про свої можливості, права і з повагою один до одного ставитися.
***
У всьому цьому допоможе Довідник безбар’єрності. Це продуманий, багаторівневий ресурс, який значно виходить за межі просто «довідника термінів». Це інструмент соціальної інклюзії, етичного спілкування й освіти, який відповідає потребам сучасного українського суспільства, особливо в контексті війни й трансформації. Його сила — у поєднанні експертної роботи, відкритості, графічного оформлення та фокусі на людяність.
